АРЗ-37 Ку-ранты - часы предков!

АРЗ-37 КУРАНТЫ - часы предков!
С индексом ТДР /Только Для Русов/
...продолжение. Вступление Арийских Родовых Знаний - http://www.stihi.ru/2020/03/19/985

Сказка о потерянном времени...

Вы, наверно, все живете, что бы время прожигать!
На работы в мрак идете, спите ночью, что бы спать.
Время гробите и бьёте, не жалея битый час,
А потом твердите сами: - Жизнь короткая у нас…

Сонно думая, едите. В ящик долбанный глядите.
Ведь забыли – е-мое! Про забавное кино.

Скажет кто: - Дак это ж д-е-т-с-т-в-о верить в сказки-чудеса!
Золотое малолетство (по руб-двадцать колбаса).
В сказках много чё бакланят, - а ведь мне семью кормить,
Тут «бомжи» бюджет дербанят… Пореальней надо жить!

Сказки - детям! Мне - работа! В поисках седьмого пота!
Сказка ложь, да в ней намек - для б-а-л-б-е-с-о-в фсех урок!

А вы вновь кино включите - по-иному просмотрите!
Отодвиньте-ка дела! Пока кляча не пришла!
И не медлите ни г-р-а-м-м-а!
Просто - клац - и есть программа!
Примитивный может он? Да! Не супер, не шансон!

Только вы не так взгляните - что бы этот фильм понять,
Между с-т-р-о-к его прочтите! Что бы истину догнать!
Вы же взрослые такие! - Мозоли! Директора!
А в парилке фсе другие -
для вселенной
м
о
ш
к
о
р
а
!

Время - странное созданье! Сказка чудомирозданья!
Если правильно читать - чародеем можно стать!
Кто увидит тот секрет, что закопан в киноленте
Тот, безспорно, много лет проведет в эХсперементе!...

В общем - тихо! Не бузите! И про сей секрет молчите!
А не то, глядите вы… -
Не сносить вам
головы!

=GoldKing=22.10.2019/Доминикана/

P.S.
Ладно! Я вам подскажу и фсю правду расскажу.

Я уже писал в статьях про Машины Времени.
Про Тик-Таки на часах, что из истин семени.

Визуализация - самый мощный рычаг, которым можно перевернуть Вселенную...

Вобщем ныряйте в мой Учебник Арийских Родовых Знаний и там найдёте, как управлять МАШИНАМИ ВРЕМЕНИ, которых вокруг вас пруд-пруди!...
http://stihi.ru/avtor/goldking&book=17#17

=GrafBorisfen=38-е БейлътЪ 7531 ЛЪто от С.М.З.Х. /17.01.2023/ Доминикана

Куранты, румбы у моряков, академический час у студентов -  все наши изКОНные знания закопаны не где-то, а совсем близко, на поверхности, у нас перед глазами!
Время - это главное понятие, которым Нас, наше Сознание и нашу беЗсмертную душу заковали в узы временных петель и заставили мчатся галопом в этой ежедневной суете, где совершенно нет времени ясно и размеренно поразмыслить обо всем...
Но иногда, в этой кутерьме, мы приобретаем те волшебные качества временных измерений, которые были присущи нашим Великим Премудрейшим Предкам!

Я рад воспользоваться иЗследованиями коллег -  Владимира Говорова, Юрия Рыбникова, Александра Тюрина, Андрея Тюняева и поделиться нарытымм ими знаниями и Культурой наших великих предков.
Итак, время.
Что это такое время. Главный тривиальный фундаментальный вопрос всех времен и народов! И ответ, как ни странно, у нас в руках и перед глазами!
Это в первую очередь - Резонансное явление.  Напомню, - Резонанс - это результат двух или нескольких близких по характеристикам волновых колебательных циклических процессов.
Оказывается, время и скорость его бега, изменение его течения ПОДВЛАСНО НАШЕМУ СОЗНАНИЮ!  Но это для всех и всегда скрывается. И причин много, и одна из них тривиальная -  колонизация нашего сознания с целью его тотального контроля некоторыми злыми внеземными узурпаторами.
А само понятие времени было раньше в обиходе наших прародителей так же привычно и повседневно, как ложка и вилка.
Надо заметить, что это одно из качеств полного комплекта всех наших 16-ти изначальных нитей ДНК, из которых нынче у нас функциклирует всего лишь 2, оп чём я писал в предыдущих своих статьях. И доказательств этому море -  это детские игрушки и предметы нашего обычного обихода, являющиеся машинами времени - это детская юла, веретено, казачья шашка, гончарный круг, жерновцы, скакалка, обруч для талии, и даже веночек из ромашек на челе и другие.
Это так же закопано и в функциях нашего организма. Общеизвестны очевидные факты явного изменения бега времени в моменты нашего определенного психологического и эмоционального состояния - когда всё течёт, как в замедленном кино. Время как бы застывает на месте, а все явления протекают так медленно, что в паузах между ними можно сделать ещё кучу дел! Как правило, это связано с каким-то  очень рискованным событием, когда у человека для сохранения его жизни включается особая подпрограмма, способствующая самосохранению. В этот момент, к тому же, у человека открывается доступ к сверхспособностям и огромным внутренним ресурсам организма.
Но тем узурпаторам, которые решили колонизировать наше сознание и превратить нас в тупых рабов питательных, наши сверхспособности и наши знания являются главным препятствием к достижению ими их целей колонизации человечества. Поэтому они всеми силами и средствами уничтожают наши родовые знания.
Для того, чтобы восстановить утраченные и уничтоженные наши золотые знания, необходимо их найти, восстановить и осознать.
И это нам под силу. БОльшая часть этих знаний закопана в нас и в нашей речи! Слова являются ключом к этим знаниям.
Неспроста академический час длится 45 минут. Это классический изначальный промежуток времени, которым пользовались наши предки.
И таких промежутков в одном цикле времени одного оборота нашей Мидгард-планеты было 32, и назывался каждый КУРАНТ. Соответственно часы на Спасской башне сохранили иЗконное своё название - куранты! И это неспроста, ведь весь народ каждый день на протяжении сотен лет глядел на них и переименовать их другим словом просто невозможно.
Часть информации закопана в различных религиозных писаниях и Библии. И фраза библейского героя с именем Иисус - "а ни 12 ли часов в дне" также имеет особый смысл и является подсказкой.
Оказывается в дне и ночи действительно 12 часов. Но! Перед ними существует ещё два периода времени, к которым мы привыкли, их слышим каждый день, но не видим на обычном цифер-блате, но они есть на
 КУ-рантах - это УТРО и ВЕЧЕР!
Если спросить любого, когда начинается утро, все сделают очевидную ошибку! А как вы сами думаете? - С чего же начинается утро. Нет-нет, не с утреннего чая, не с первого луча солнца, а с общеизвестного тысячелетиями сигнала особого, созданного специально для этого существа - ПЯТУХА! Кстати, изначальное название Нашева героя - КУ-КУ-К, а слово петух - это уже специально иЗкажённое слово совдэповскими эмиссарами колонизаторов еврейскожидовской кликой грабителей и убийц - Бланком-лениным, луначарским (это традиционная партийная кличка-погремуха. Василий Луначарский и сам был незаконнорожденным сыном черниговского помещика Федора Чарнолусского и его экономки. Луначарский – это анаграмма, образованная от фамилии «Чарнолусский».), грузинским евреем Кобой-сталиным и другими, организовавшими сначала поголовный террор и тотальное уничтожение ВСЕЙ ГРАМОТНОЙ ЭЛИТЫ-НАЦИИ РУСОВ, а после этого - насильственное ПЕРЕУЧИВАНИЕ - ЛИК-БЕЗ...
Издревле известная фраза ку-ка-ре-ку и ку-ку -  имеют очень серьёзную этимологию. Оказывается КУ - это квантовый уровень. И в сказке у морского царя было недаром 15 дочерей это и есть 15 Квантовых Уровней.  Говоря научной речью, каждый Квантовый Уровень - это чётко фиксированный уровень энтропии системы.
Дак вот, УТРО действительно начинается с первыми петухами! И длится 4 часа, и только после этого начинается 12 часовой день. Тоже самое происходит и с вечером, который также длится 4 часа, после чего начинается 12 часовая ночь.
И тут математические образованные и грамотные читатели быстренько посчитают и скажут: - Так не умещается 32 часа в сутки!
- Конечно не вмещаются! - АтвечЮ я!Потому что речь идёт не о традиционном часе. Это раз. А во-вторых, это 60-ти минутных! А ежели 32 умножим на 45 минут, то получим 1440 минут в сутках. Если их подробить на отрезки по вожделенных 60 минут, то получим вожделенные 24 часа...
А в-третьих, что опять-таки удивительно и режет слух, дак это то, что время в пределах одних суток плавно меняет свой ход! В утренний и вечерний промежуток времени время движется быстрее, а потом, соответственно, умедляет свой бег.
Графическое изображение этого процесса у вас перед носом  - это ЗНАЧОК "ИНЬ-ЯНЬ"!!!
И к тому же, соответственно, каждый час имеет протяженность 45 минут. Этот академический час у моряков сохранил своё изначальное название - РУМБ. Это и есть угол поворота земли за определённый промежуток времени. В Морском деле румб сохранился,          как угол на компасе.
Румб (от греч. ;;;;;; — юла, волчок, круговое движение) — в морской терминологии 1/32 полной окружности, а также одно из делений картуши компаса (расчерченной на 32 части) и соответственно одно из направлений относительно севера.
И действительно, напрашивается вопрос - а почему моряки разбили картуш компаса на 32 румба? Ведь каждый румб тогда равен 11 с четвертью градусов. Очень неудобная мера измерения единицы градусов!
А это оказывается и есть циферблат старинных часов ку-рантов! Который тесно связан с посуточным процессом вращения Земли.
Но самое главное кроется совсем не в этом. То, что я сейчас скажу, перевернет с ног на голову все фундаментальные понятия нашей жизни, Ведь они привязаны к главной в нашей жизни единице измерения времени - секунде, которая в действительности НЕ является основной единицей измерения. Вернее она является, но её величина не соответствует реальной действительной природной величине, принятой тысячелетиями нашими предками.

Тут все самые грамотные закипят, как прошлогодний самовар на дубовых дровах: - Ну и какая, блин, разница! Главное что все на земле общаются в одной общей одинаковой системе величин!
Да. Это действительно так. Только главным является САФСЕМ другой аспект - наша нынешняя система мер и весов действительно общая и одинаковая для всех. Да только она СПЕЦИАЛЬНО совершенно оторвана от природных живых циклов времени, что приводит к диссонансу жизненных циклов и деструкции жизненных процессов в организме человека, что в свою очередь отражается на его здоровье и продолжительности жизни. Ведь наши-то предки жили не 50-60 лет, а очень очень очень долго - сотни лет! Это опять-таки режет слух тугодумам и вводит разум двуногоходов непонимающих в ступор, но это действительно так. Факт - упрямая штука - скока ево ни закапывай, вылазит, сволачь, на поверхность, не зависимо ат нашева желания его не видеть!
Очень доказан очевидный факт - если картошку посадить зимой, не вовремя, то она не вырастет. Завтракают утром, а ужинают вечером, спят ночью а бодрствуют днём, и так далее. То есть, жизненные циклы человека и природы кардинально связанны с циклами Земли и Солнца и если их разсинхронизировать, то обменные биохимические и энергетические процессы в организме человека нарушаться кардинально. Грубо это будет выглядеть, как будто желудок невовремя сначала перерабатывает пищу, а потом её получает, или сначала невовремя человек делает, а потом думает, что он будет делать.
Поэтому, для того, чтобы человек долго и безболезненно счастливо жил и радовался жизни, необходимо синхронизировать его жизненные циклы - биоритмы - с природными циклами Земли и Солнца! Это САМОЕ главное И ЕДИНСТВЕННОЕ условие здоровья и долгожительства! Сюда же входит и природное звучание музыки в тональности ноты ля 432 Герца - так называемый "вердиевский строй" музыки, сюда же входит и время питания, отдыха и физических нагрузок и другие биоритмы.
Соответственно, необходимо заметить, что главное понятие физических циклических процессов - ГЕРЦ также имеет неверную величину, оторванную от природных циклических земных и солнечных процессов!
Сюда же входит и неправильность нынешних астрологических прогнозов!
Ясно, что ни о каких вселенских знаниях, собранных тысячелетиями нашими предками, не может быть и речи, потому, что мы сейчас находимся в надуманной и нереальной системе мер и величин /которой всего-лишь 100 лет/, не соответствующих природным циклам.
Взять только несколько понятий  времени нашей изконной славянской культуры - МИГ, СИГ - (от них происходит мигнуть, сигануть), ЛЕТО-(изчисление), то вы однозначно не сможете сказать, сколько в одном МИГЕ СИГОВ! А наши предки этими временными понятиями пользовались каждый день повсеместно! Ведь это ЖИВЫЕ ПРИРОДНЫЕ промежутки земных процессов!
Посему, подитожим.
Для счастливой и здоровой жизни необходимо назначить правильные временные величины и пользоваться ими каждый день.
Для этого необходимо изготовить правильные часы и применить их в своей реальной жизни.
На них должны быть наши славянские руны, указаны периоды - утро, день, вечер и ночь, 32 отметки румбов, и, соответственно, скорость движения часовой и минутной стрелки будет совершенно иной, а полный оборот часовой, вернее румбовой-курантовой стрелки - один оборот в сутки!
Тогда жизненные циклы человека СНОВА станут на свои природные места!
Соответственно, все астрономические, физические, биохимические циклы и астрология, как таковая, должны иметь иные природные единицы измерения и величины - те которыми пользовались наши предки- СловяноАрии!

Теперь, на счёт календаря.
Наша современная жизнь так устроена, что мы вынуждены каждый день пользоваться календарем. Это понятно каждому.
Календарная система наших мудрых предков была устроена совсем другим образом!
Главным знаменательным отличием календарной системы наших предков было-то, количество дней в неделе и месяце было совсем иное! Календарь был устроен таким образом, что каждый самый маленький ребёнок мог  на память сказать Какой нынче день недели, потому что каждый месяц календаря наших предков в один какой-то конкретный год всегда начинался с одного и того же дня недели!
Но главным качеством календаря наших предков было соответствие его природным циклам Земли и Солнца!

Сутки Сварога = 180 Кругов Жизни (25 920 Лет). Сейчас считают веками (по 100 лет), а Славяно-Арии считали Кругами Жизни, который состоит из 9-ти Кругов Лът или равен 144 Лъта ; это минимальный срок жизни для людей в этом мире. Соответственно Круг Лът = 16 Лът: пятнадцать простых Лът и шестнадцатое ; Священное Лъто. Это происходит из-за того, что каждые шестнадцать лет орбита Мидгарда удлиняется из-за взаимодействия с другими Землями (планетами) и Лето удлиняется на 4 дня. Этот цикл также связан с древними событиями, а именно 15 лет шло переселение Родов Расы Великой из Даарии в Рассению (территория от Урала до Тихого океана), а 16-ое Лъто наши Предки обживали новые земли и возносили славу Богам Нашим /а не господу - рабовладельцу нынешних рабов!/. В честь этого события Предки стали праздновать Пасхеть, что в переводе с х'Арийской руники означает "Путь по которому шли Боги".

Согласно Нашим древним  Словянско-Арийским писаниям, которые описывают летопись /намного более древнюю, чем мрачная книшка бильбия!/, издревле вокруг нашей родимой Мидгард-Геи/Гаи-Терры-земли вращалось три луны. В песне птицы Гамаюн поётся, как Силы Света уничтожили Кощеево царство серых инопланетян с их главной базой на луне Леля /во времена Даарии, Атлантиды, Лемурии, материка Му.../, но обломки её пали на Землю и сотворили всемирный потоп,
Сантии Веды Перуна. В память спасения от потопа и великом  переселении с затонувшего материка Даарии на нынешний Евро-азиатский материк наших Великих предков СловяноАриев Белой СвятоРасы празднуем мы праздник Пасхет  - "Путь о сами ходяше есмъ твёрдо сотворяше". Бьём крашеные вареные яйца друг об друга, проверяя, чьё яйцо крепче. То, которое разбивается, считается Кащеевым и отдаётся собакам на сьедение /с разрушенной землей Лелей и с базами чужеземцев серых кащеев/, а целое - Сила Тарха-ДаждьБога - сьедаем сами. А чтобы чищенное яйцо отличалось от неочищенного - их и красили. Также появилась и сказка-сказ о Кащее бес-смертном, где его смерть в яйце, где-то на вершине высокого дуба мирового дерева, то есть на небесах...

Прецессия - это медленное вращательное передвижение оси вращающегося тела (в данном случае - земного шара) так, что ее концы (у Земли - полюса) медленно поворачиваются по кругу наподобие вращения оси крутящегося волчка, если ее отклонить от вертикали. При этом угол наклона оси от вертикальной линии в любой позиции прецессионного смещения одинаков. Скорость прецессии земной оси /согласно изследований и расчетов Андрея Тюняева/ очень медленная - на 1° за каждые 71,6 года. А полный круг полюса пройдут за 25 776 лет (360° х 71,6).
Но кроме медленного вращения по конусу, земная ось совершает еще одно движение — нутационное, что означает изменение угла ее наклона к вертикали - от 22,1° (минимальный) до 24,5° (максимальный). Напомню, сейчас его значение равно 23°27? и продолжает увеличиваться.
Итак, в результате прецессии, полный оборот земная ось делает за 25 776 лет. Однако в Ведических религиях на 360 умножалось не на 71,6 (количеством лет, за которое земная ось сдвигается на 1 градус), а 72 и получался срок - 25 920 лет. Число 72 встречается во многих древних религиях. Это и 72 заговорщика в мифе об Осирисе, это и 72 нити, из которых делали пояса служителям иранской веры и т.д. Информация о прецессионном сдвиге, другие астрономические знания встречаются в мифах многих народов. Большой круг Сварога определяется в около 26 тысяч лет.
Круг Сварога делится на 12 эпох, каждая из которых равна 2160 годам. В 2012 году заканчилась эпоха христианства (эра Рыб), которая соответствует в славянском месяцеслове месяцу Лютню и начинается эпоха, соответствующая месяцу Березню. В 2012 году замыкается круг Сварога и начинается новое Сварожье коло.
Древний Славянский Календарь основан на шестнадцатиричной системе счисления и образует продолжительные промежутки времени, называемые Сварожьими Кругами, в каждом из которых Солнце проходит последовательно все 16 Чертогов за 180 Кругов Жизни. Это и есть сутки Сварога. (Кстати, 180 Кругов Жизни х 144 Лета = 25 920 Лет - это известный период обращения солнечной системы нашего Ярилы-солнца вокруг центра нашей галактики).
Круг Жизни содержит 144 Лета.
Лето - три сезона: Оусень, Зима и Весна - это одно Лето (отсюда в русском языке понятия: летопись, летоисчисление, сколько Вам лет? И т.д.)
Лето - 9 месяцев,
месяц - 41 или 40 дней (в зависимости от того нечетный или четный),
день - 16 часов,
час - 144 части,
часть - 1 296 долей,
доля - 72 мгновения,
мгновение - 760 мигов,
миг - 160 сигов (отсюда в русском языке «сигануть», т. е. быстро переместиться)
сиг - 14 000 сантигов.
Такая точность недостижима даже современными атомными хронометрами.
Новые сутки Сварога раньше начинались в момент захода Ярилы-Солнца в день равноденствия - очень просто и наглядно.
Раньше (когда не было повсеместного использования часов) новые сутки начинались с заходом Солнца.
Термин «сутки» появился немногим более 110 тыс. лет назад. Причем слово «сутки» есть только в славянских языках. Ни в англ., ни во франц., ни в нем., ни в других языках этого слова нет. А этимология его проста: соТКать, сТыКовать — т.е. соединять вместе (ТК). О - У - переходные гласные. То есть СУТКИ - сотканные, состыкованные вместе день и ночь.
Сейчас сутки начинаются ночью, когда все спят. Но даже если бы и не спали, то все равно зафиксировать начало новых суток невозможно, так как наблюдать в этот момент на небосклоне нечего.
Неделя состояла из девяти дней: понедельник, вторник, тритейник, четверг, пятница, шестица, седьмица, осьмица и неделя. Вспомните фразы из неисправленных «историками» сказок: «и на первую седьмицу он поехал в Град-столицу» (Конек-Горбунок), «вот осьмица уж прошла и неделя подошла» (Каменная чаша).
Все месяцы начинались в строго определенные дни недели. Например, если первый месяц года начинается во вторник, то и все остальные нечетные месяцы будут начинаться во вторник, а четные - в седмицу. Поэтому тот календарик, который мы сегодня носим с собой и который содержит 12 разных табличек-месяцев, раньше содержал всего две таблички: одну - для нечетных месяцев, другую - для четных.
Все годы Круголета Числобога всегда начинались в строго определенные дни недели.
Многие элементы Славянского Календаря дошли до наших дней в виде поговорок и обычаев, истоки которых, к сожалению, уже забылись. Например, Великая тризна, то есть поминовение умершего родственника, совершается через неделю (9 дней) и через месяц (40 дней), то есть на девятый и сороковой день.
Семь месяцев вынашивает мать чадо во чреве своем и сорок сороков (сорок месяцев) потом кормит его грудным молоком.
А через сорок сороков (или четыре лета и четыре месяца) после рождения первого ребенка у женщин наступает период жизненного совершенствования, в результате чего она становится Ведающей Матерью или ВедьМой.
Через 369 недель после рождения человека начинается период его Духовного Обучения, ибо в девять лет происходит первое Великое приобщение к Древней Мудрости Богов и Предков.
Когда же детям из Славянских Родов исполнялось 12 лет (108 месяцев) и они достигали роста 7 пядей во лбу (124 см), для детей начинался новый этап в жизни. В 108 месяцев (или в 12 лет) наступает совершеннолетие человека, и он проходит обряды Совершеннолетия и Имянаречения, после чего мальчиков начинают обучать родовым ремеслам и воинскому искусству.
А еще через 108 месяцев, то есть в 24 лето, он, принимая Духовное освящение Священным Огнем, познает истинный смысл бытия своего Рода и истинное значение Родового имени.
В 33 лето наступает время Духовного совершенствования.
А в 369 месяцев или в 41 лето начинается эпоха Духовного Озарения.
Девушка могла выходить замуж только после 16 лет или 144 месяцев, что составляет Единый Круг Круголета. До этого срока она вестует - познаёт Весть, то есть обучается ведению домашнего хозяйства, уходу за детьми, рукоделию, а в 16 лет - заканчивает вестовать и становится НеВестой.
Повсеместное использование древнего Славянского Календаря прекратилось, к сожалению, когда Петр I ввел иностранный календарь.
Соответственно, современный календарь был усложнен в угоду политическим интересам.
Неделя укоротилась до семи дней, в угоду почитателям лунного культа. Количество месяцев в году возросло и их названия изменились.
В настоящее время, если мы пользуемся современным календарем, то правильнее будет его применять только для событий последних трехсот лет. А более древние события, для ясного понимания их сути, должны быть датированы в той системе летоисчисления, которая употреблялась до 1700 года. Иначе возможно неправильное толкование нашей летописи, культуры, традиций и обычаев.

Далее.
Эзотерические и энергетические основы календаря.

Дуже доречно ПОВЕРНУТИ НАШУ iЗКОННУ КАЛЕНДАРНУ СИСТЕМУ ДОПЕТРiВСЬКИХ ЧАСIВ! Де час у добi плинув НЕРАВНОМIРНО, що спiвпадало з бiологiчними ритмами людини!

БУДЬ-ЯКИЙ календар купувати БIОЕНЕРГЕТИЧНО НЕБЕЗПЕЧНО та БЕЗГЛУЗДО! - треба НАКРЕСЛИТИ СВIЙ ВЛАСНИЙ календар СВОЕЮ ВЛАСНОЮ РУКОЮ з СВОIМИ ВЛАСНИМИ ДАТАМИ!!!
Справа у тому, що типографським шляхом друкуеться план розвитку подiй, який запланував розробник! Якщо бажаете жити за ЙОГО планом, купуйте й з кожним поглядом на цей календар ви будете виконувати та реалiзовувати ЙОГО ВКАЗIВКИ!
Щоб не попасти у лабети чужого планування - 31 грудня НАКРЕСЛIТЬ своею рукою СВIЙ ВЛАСНИЙ КАЛЕНДАР й заплануйте своi власнi подii! Й краще усього - ще й з малюночками!

Более детально на Речи Русов.
Когда Человек покупает печатный календарь, он им пользуется ежедневно.
В этом календаре биоэнергетически расставлены и запланированны события, так, как это кто-то, а не вы, хочет! То есть, вы будете жить по тому графику событий, который спланирован кем-то для тех у кого руки выросли из того места откуда растут ноги!, а вместо серого вещества с мистическими извилинами, находится тормозная жидкость ТОЗ-4!
Согласно мною раскрытых концепций биоэнергетики в моих предыдущих статьях, что соответствует реальной действительности, жизнь человека идёт так, как он её планирует и как он её представляет - визуализирует! В этом и заключается главная функция человека - каждый по рождению является хозяином своей собственной жизни, своей собственной Воли и своего собственного тела!
Но вы каждый день не звоните к кому-то с вопросом: - А что же мне сегодня делать?
Вы самостоятельно планируете свой день, потому что вы царь своего мира!
А календарь покупайте Чужой, потому что кэбы не хватает начертить свой, и спланировать события в году по своему графику-плану!
Особо богатые на тормозную жидкость возразят с недоумением: - Дак что же, это мне чертить 365 дней, и их планировать???
А я АтвечЮ для лентяеффф: - Можете это не делать, если вам лень спланировать свою жизнь самостоятельно! Живите по чужим указаниям и указкам! Так проще, да и рисовать ничего не надо - время потратить на просмотр тупого зомбиящика с подсказками для тупых, когда необходимо смеяться!

А для всех нормально продвинутых, обращу их вектор внимания эту досадную привычку -  тупо, как попугай повторять действия других людей, никогда не задумываться над тем что делаешь!
Все покупают календарики засовывают их в нагрудный карман, и ежедневно пользуются ЧУЖИМ планом действий!
Сколько дней и какие будут в вашем календарном году - вам решать!  Но это могут быть и традиционные 365 дней. Как хотите! Но вообще-то, планета Земля крутиться именно с такой скоростью и поменять её вы никак не сможете, поэтому 365 дней в году придется оставить! Но месяцы спланировать двойным стандартом для плавного перехода традиционную славяно-арийскую календарную систему, которая действительно соответствует природе... Ну это уже вам решать - В какой системе Вам жить!

Поэтому я с нынешнего зимнего солнцестояния, 21.12.2020 В ДЕНЬ КАЖДОГО 31 ДЕКАБРЯ предлагаю ввести новую ОБЩЕНАРОДНУЮ традицию Русов, можно даже сказать обряд, - составление собственного личного календаря на следующие два полулетия до следующего зимнего солнцестояния!

Здравого мышления вам и Воли! А все остальные добрые явления, такие, как счастье, радость и другие сами прибудут!

Ходики машина времени!

Раньше в каждом доме были! - Дружно ходики ходили!
Отмеряли каждый шаг - Левой - Тик и правой - Так!
А теперь все время СТАЛО! Милых ходиков не стало!
И с полосками табло им на смену вдруг пришло!
И застыл вдруг круглый мир, прекратился счастья пир!
Молча смотрят все вокруг, где ж волшебный цифрокруг?
Циферблат у нас украли! Чудогирьки оборвали!
И кукушке негде жить, как к друзьям теперь спешить?
Ну и время к нам пришло - щас не время, а табло!
Стрелки нынче не кружатся, точки - палочки табляться!
Тут в кладовке вдруг куранты прозвучали хриплым басом:
Батарейки, не пружина, а стекло - не бриллианты!
Где искать нам Тика с Таком? Время нет под полумраком.
Ведь без стрелок – не ходьба! С ленью призрачной борьба.
Силу ленью подменили! Мы про память все забыли!
Прожигаем битый час, поскорей спасите нас!
Молодыми что бы были - потяните вниз за гири
Заведите циферблат, час минуте будет рад!
Снова время зашагает, Солнце светом заиграет
Времени машина – в путь! Надо ходики вернуть!
20.07.2019=GoldKing=/Домінікана/

https://m.youtube.com/watch?v=3MkpfFBvqWU

http://stihi.ru/2020/08/28/3947


Славянский ведический календарь - http://stihi.ru/2020/01/06/107

Что нам втюхивают под видом празнека НовыйГот?! -  http://stihi.ru/2020/01/03/5955

и еще раз о Пасхе! - http://stihi.ru/2020/01/05/9473

Ось така фігня, малятки, любі хопчики й дівчатки!
=GrafBorisfen=28.08.2020 =Юрий Андреевич Сафроненко - живорождённый сынСловянского Рода Арийского НаРода Великой Белой Расы= /страна ПРОЗРЕВШИХ Русов - РУСЬ - это Наша ВСЯ ПЛАНЕТА Мидгард-земля/

Як головний комп'ютер античності АСТРОЛЯБІЮ перетворили у сувенір для ротозєєв


ВІДКРИТИ МЕНЮ   РОБОТА, КАР'ЄРА, БІЗНЕС      13.02.2022 Неймовірні астрономічні інструменти минулого. Астрономічні прилади Історія створення Знайти інформацію про стародавні астрономічні інструменти, що використовуються Багато хто вважає, що наша цивілізація — джерело постійного прогресу, і всі найцікавіші відкриття та розробки ще попереду. Однак глибокі філософські праці, деякі шедеври архітектури і навіть створені задовго до нас прилади виразно висвітлюють неповноту цієї концепції. Стародавнім ученим також багато було відомо, вони створювали будови та речі, принцип роботи та призначення яких до кінця незрозумілі. Чітка узгодженість функціонування тих чи інших механізмів із законами фізики і незаперечність одержуваних з допомогою допомогою відомостей часто огорнуті легендами. До таких приладів входить і астролябія, стародавній астрономічний інструмент. Призначення Як відомо з назви («астра» у перекладі з грецької означає «зірка»), прилад пов'язані з вивченням небесних тіл. Астролябія — це інструмент, що дозволяє розрахувати, на якій висоті відносно поверхні нашої планети знаходяться зірки і Сонце, і на основі отриманих даних визначити місце розташування того чи іншого земного об'єкта. У тривалих подорожах сушею і морем астролябія допомагала визначати координати і час, часом служила єдиним орієнтиром. Будова Астрономічний інструмент складається з диска, що є стереографічною проекцією зоряного неба, і кола з високим бортиком, в який диск вкладено. Основа приладу (елемент з бортом) має в центральній частині невеликий отвір, а також навісне кільце, необхідне для полегшення орієнтації всієї конструкції щодо горизонту. Середня деталь складена декількома колами з нанесеними на них лініями та точками, що визначають широту та довготу. Ці диски називаються тимпанами. Кутомірний астрономічний інструмент мав три такі елементи, кожен з них підходив для певної широти. Порядок, у якому вкладалися тимпани, залежав від місцевості: верхній диск мав утримувати проекцію піднебіння, відповідного цій ділянці Землі. Поверх тимпанів розташовувалися спеціальні грати («павук»), з великою кількістю стрілок, що вказують на найяскравіші зірки, позначені на проекції. Крізь отвори в центрі тимпанів, грати та основи проходила вісь, яка скріплювала деталі. До неї була приєднана алідада – спеціальна лінійка для обчислень. Точність показань астролябії вражає: деякі прилади, наприклад, здатні показувати непросто рух Сонця, а й відхилення, періодично які у ньому. Цікаво, що створювався древній астрономічний інструмент у той час, коли панувала геоцентрична картина світу. Однак уявлення про те, що всі крутяться навколо Землі, не завадили давнім вченим створити такий точний прилад. Трохи історії Астрономічний інструмент має грецьку назву, проте багато його складових носять імена арабського походження. Причина такої невідповідності, що здається, у тривалому шляху, який подолав прилад за період свого становлення. Історія розвитку астрономії, як і багатьох інших наук, нерозривно пов'язана із Стародавньою Грецією. Тут приблизно за два сторіччя до початку нашої ери з'явився прообраз астролябії. Автором його став Гіппарх. Вже в другому столітті після Різдва Христового опис подібного до астролябії кутомірного приладу зробив Клавдій Птолемей. Він спорудив інструмент, здатний визначати на небі. Ці перші прилади дещо відрізнялися від астролябій, якими їх уявляє сучасна людина і які виставлені в багатьох музеях світу. Першим інструментом звичного будови вважається винахід Теона Олександрійського (IV ст. н. е.) Східні мудреці Історія розвитку астрономії в період раннього Середньовіччя стала розгортатися на території Пов'язано це було з гоніннями вчених з боку церкви, з приписуванням інструментам, подібним до астролябії, сатанинського походження. Араби удосконалили прилад, стали застосовувати його як визначення місця розташування зірок і орієнтації на місцевості, а й як вимірник часу, інструмент деяких математичних обчислень, джерело астрологічних пророцтв. Мудрість Сходу та Заходу злилася воєдино, результатом став прилад астролябію, який об'єднав у собі європейську спадщину з арабською думкою. Папа Римський та диявольський інструмент Одним з європейців, які прагнули відродити астролябію, був Герберт Орільякський (Сильвестр II), який короткий час обіймав посаду. Він вивчав досягнення арабських учених, навчився застосовувати багато інструментів, забутих з часів античності або заборонених церквою. Його таланти зізнавалися, однак зв'язок із чужими ісламськими знаннями сприяв виникненню цілої низки легенд навколо нього. Герберта підозрювали у зв'язку із суккубом і навіть дияволом. Перший обдарував його знаннями, а другий допоміг зайняти таке високе становище в Нечистому приписувалося його сходження. Незважаючи на всі чутки, Герберт зумів відродити низку важливих приладів, у тому числі й астролябію. Повернення Через деякий час, у XII столітті, Європа знову почала користуватися цим приладом. Спочатку була тільки арабська астролябія. Це був для багатьох новий інструмент і лише для деяких — забута та модернізована спадщина предків. Поступово почали з'являтися аналоги місцевого виробництва, а також довгі вчені праці, пов'язані із застосуванням та влаштуванням астролябії. Пік популярності приладу припав на епоху Великих відкриттів. У ході була морська астролябія, яка допомагала визначати, де було судно. Щоправда, вона мала особливість, яка зводила нанівець точність даних. Колумб, подібно до багатьох своїх сучасників, що подорожували по воді, скаржився, що цей прилад неможливо використовувати в умовах хитавиці, він ефективний, тільки коли під ногами нерухома земля або на морі повний штиль. Певну цінність для мореплавців прилад все ж таки представляв. Інакше не назвали б на його честь один із кораблів, на яких вирушила у подорож експедиція знаменитого дослідника Жана Франсуа Лаперуза. Корабель «Астролябія» — один із двох, що брали участь в експедиції та таємниче зникли наприкінці вісімнадцятого століття. Прикраса З настанням епохи Відродження «амністію» отримали як різні пристосування на дослідження навколишнього світу, а й предмети декору, пристрасть до колекціонування. Астролябія - це прилад, крім іншого, що часто використовувався для пророцтв долі по рухах зірок, а тому він був прикрашений різними символами та знаками. Європейці перейняли в арабів звичку створювати точні у плані вимірів та елегантні зовні прилади. Астролябії стали з'являтися у придворних колекціях. Знання астрономії вважалося основою освіти, володіння приладом підкреслювало вченість та смак власника. Вінець колекції Найкрасивіші прилади інкрустувалися дорогоцінним камінням. Покажчикам надавалась форма листя та завитків. Для декорування інструменту використовувалося золото та срібло. Деякі майстри практично повністю присвячували себе мистецтву створення астролябій. У XVI столітті найзнаменитішим із них вважався фламандець Гуалтерус Арсеніус. Для колекціонерів його вироби були зразком краси та витонченості. В 1568 йому була замовлена ;;чергова астролябія. Прилад для вимірювання стану зірок призначався полковнику австрійської армії Альбрехту фон Валленштейну. Сьогодні зберігається у музеї ім. М.В. Ломоносова. Огорнута таємницею Астролябія, так чи інакше, прослизає в багатьох легендах та містичних подіях минулого. Так, арабський етап її історії подарував світові міф про віроломного султана та вчені здібності придворного астролога Біруні. Правитель, з прихованої у століттях причини, що ополчився на свого провісника, вирішив за допомогою хитрощів позбавитися його. Астролог повинен був точно вказати, яким виходом із зали скористається його господар, або понести справедливе покарання. У своїх обчисленнях Біруні скористався астролябією і, записавши результат на шматок паперу, сховав його під килим. Хитрий султан наказав слугам вирубати у стіні прохід та вийшов через нього. Повернувшись, він відкрив папір із пророцтвом і прочитав там повідомлення, що передбачало всі його дії. Біруні був виправданий та відпущений. Невблаганний рух прогресу Сьогодні астролябія – це частина минулого астрономії. Орієнтація з її допомогою перестала бути доцільною вже початку XVIII століття, коли виник секстант. Періодично приладом все ж таки користувалися, але ще через століття або трохи більше астролябія остаточно перекочувала на полиці колекціонерів та любителів старожитностей. Сучасність Приблизне розуміння устрою та функціонування приладу дає сучасний його нащадок – планісфера. Це карта, на яку нанесені зірки та планети. Її складові, стаціонарна та рухлива частини, багато в чому нагадують основу та диск. Для визначення правильного положення світил у конкретній частині неба необхідний верхній елемент, що рухається, відповідний за параметрами потрібної широті. Подібним чином орієнтується і астролябія. Своїми руками можна навіть виготовити подібність до планісфери. Така модель дасть уявлення про можливості її стародавнього попередника. Жива легенда Готову астролябію можна купити в сувенірних лавках, іноді вона з'являється в колекціях декоративних виробів, які беруть за основу стиль сім-панк. Робочі прилади знайти, на жаль, важко. Планісфери також рідкісні на прилавках магазинів. Цікаві екземпляри можна виявити на закордонних сайтах, але коштуватиме така рухлива карта, як той самий чавунний міст. Самостійне конструювання моделі може виявитися справою, що вимагає маси часу, але результат того й точно сподобається дітям. Зоряне небо, що настільки всеосяжно займало уми стародавніх, вражає своєю красою і загадковістю і сучасної людини. Такі пристрої, як астролябія, роблять його трохи ближче до нас, трохи зрозумілішим. Музейний або сувенірний варіант приладу дає можливість відчути мудрість наших предків, і дві тисячі років тому створювали інструменти, що дозволяють досить точно відображати світ і знаходити наше місце в ньому. Сьогодні астролябія — стильний сувенір, цікавий своєю історією та притягуючий погляд незвичайністю конструкції. Колись це було значним проривом в астрономії, що дозволяє співвіднести становище небесних тіл із місцевістю, практично єдиним шансом на розуміння, де на просторах океану чи пустелі загубився мандрівник. І нехай прилад значно програє у функціональному плані своїм сучасним аналогам, він завжди буде значною частиною історії, предметом, оповитим романтичним покровом таємниці, а тому навряд чи загубиться у віках. Спробуйте уявити себе ролі стародавнього спостерігача Всесвіту, повністю позбавленого будь-яких інструментів. Чи багато у такому разі можна побачити на небі? Вдень зверне на себе увагу рух Сонця, його схід, підйом до максимальної висоти та повільне сходження до горизонту. Якщо такі спостереження повторювати щодня, можна легко помітити, що точки сходу і заходу, а також найбільша кутова висота Сонця над горизонтом безперервно змінюються. При тривалих спостереженнях переважають у всіх цих змінах можна помітити річний цикл - основу календарного літочислення. Вночі небо набагато багатше й за об'єкти і події. Око легко розрізнить візерунки сузір'їв, неоднакові яскравість та забарвлення зірок, поступова протягом року зміна виду зоряного неба. Особливу увагу приверне Місяць із його мінливістю зовнішньої форми, сіруватими постійними плямами на поверхні та дуже складним рухом на тлі зірок. Менш помітні, але, безсумнівно, привабливі планети - ці блукаючі яскраві яскраві «зірки», що часом б'ють, і часом описують на тлі зірок загадкові петлі. Спокійна, звична картина нічного неба може бути порушена спалахом «нової» яскравої незнайомої зірки, появою хвостатої комети чи яскравого боліда, або, нарешті, «падінням зірок». Всі ці події, безсумнівно, збуджували інтерес давніх спостерігачів, але про дійсні причини вони мали жодного уявлення. Спочатку потрібно було вирішити простішу задачу - помітити циклічність в небесних явищах і за цими небесними циклами створити перші календарі. Мабуть, першими це зробили єгипетські жерці, коли приблизно за 6000 років до наших днів вони помітили, що попередня поява Сиріуса в променях зорі збігається з розливом Нілу. Для цього не потрібні були астрономічні інструменти - була потрібна лише велика спостережливість. Натомість і помилка в оцінці тривалості року була великою – перший єгипетський сонячний календар містив у році 360 діб. Рис. 1. Найпростіший гномон. Потреби практики змушували давніх астрономів удосконалювати календар, уточнювати тривалість року. Потрібно було розібратися і в складному русі Місяця - без цього рахунок часу по Місяцю був би неможливий. Треба було уточнити особливості руху планет та скласти перші зіркові каталоги. Усі перелічені завдання передбачають кутові виміри на небі, числові показники того, що досі описувалося лише словами. Так виникла потреба в кутомірних астрономічних інструментах. Найдавніший з них гномон (Рис. 1). У найпростішому варіанті він є вертикальним стрижнем, що відкидає тінь на горизонтальну площину. Знаючи довжину гномону L і вимірявши довжину I тіні, що відкидається ним, можна знайти кутову висоту h Сонця над горизонтом за сучасною формулою: Давні використовували гномони для вимірювання південної висоти Сонця у різні дні року, а головне у дні сонцестояння, коли ця висота досягає екстремальних значень. Нехай південна висота Сонця в день літнього сонцестояння дорівнює Н, а в день зимового сонцестояння h. Тоді кут? між небесним екватором та екліптикою дорівнює а нахил площини небесного екватора до горизонту, що дорівнює 90°-?, де? - широта місця спостереження, що обчислюється за формулою З іншого боку, уважно стежачи за довжиною південної тіні, можна досить точно помітити, коли вона стає найдовшою або найкоротшою, тобто інакше кажучи, зафіксувати дні сонцестояння, а отже, і тривалість року. Звідси легко вирахувати і дати сонцестояння. Таким чином, незважаючи на простоту, гномон дозволяє вимірювати дуже важливі в астрономії величини. Ці вимірювання будуть тим точнішими, чим більший гномон і чим, отже, довшим (за інших рівних умов) тінь, що відкидається ним. Оскільки кінець тіні, що відкидається гномоном, не буває різко окреслений (через півтіні), то на деяких стародавніх гномонах зверху зміцнювали вертикальну пластинку з маленьким округлим круглим отвором. Сонячні промені, пройшовши крізь цей отвір, створювали чіткий сонячний відблиск на горизонтальній площині, від якого вимірювали відстань до основи гномона. Ще за тисячу років до нашої ери в Єгипті було збудовано гномон у вигляді обеліска заввишки 117 римських футів. У царювання імператора Августа гномон перевезли до Риму, встановили на Марсовому полі та визначали за його допомогою момент півдня. На Пекінській обсерваторії у XIII столітті н. е. було встановлено гномон заввишки 13 м,а знаменитий узбецький астроном Улугбек (XV століття) користувався гномоном, за деякими відомостями, заввишки 55 м.Найвищий гномон працював у XV столітті на куполі Флорентійського собору. Разом із будинком собору його висота досягала 90 м. До найдавніших кутомірних інструментів належить також астрономічний палицю (рис. 2). Рис. 2. Астрономічний палиця (ліворуч вгорі) і трикветр (праворуч). Зліва внизу креслення, що пояснює принцип дії астрономічного палиці. Вздовж градуйованої лінійки АВпереміщалася рухлива рейка CD,на кінцях якої іноді зміцнювали невеликі стрижні – візири. У деяких випадках візир з отвором був і на тому кінці лінійки АВ,до якого спостерігач прикладав своє око (крапка А).По положенню рухомої рейки щодо ока спостерігача можна було судити про висоту світила над горизонтом, або про вугілля між напрямками на дві зірки. Стародавні грецькі астрономи користувалися так званим триквітом,що складається з трьох з'єднаних разом лінійок (рис. 2). До вертикальної нерухомої лінійки АВна шарнірах прикріплені лінійки НДі АС.На першій з них укріплено два візири або діоптри. mі п.Спостерігач спрямовує лінійку НДна зірку так, щоб зірка одночасно була видна крізь обидва діоптри. Потім, утримуючи лінійку НДу цьому положенні, до неї прикладають лінійку АСтаким чином, щоб відстані ВАі НДбули рівні між собою. Це було легко зробити, тому що на всіх трьох лінійках, що складає триквіт, були поділу однакової шкали. Вимірявши за цією шкалою довжину хорди АС,спостерігач потім за спеціальними таблицями знаходив кут ABC,тобто зенітна відстань зірки. Рис. 3. Стародавній квадрант. І астрономічний палиця і трикветр не могли забезпечити високу точність вимірювань, і тому їм нерідко віддавали перевагу квадранти- Кутомірні інструменти, що досягли до кінця середньовіччя високого ступеня досконалості. У найпростішому варіанті (рис. 3) квадрант є плоскою дошкою у формі чверті градуйованого кола. Біля центру з цього кола обертається рухома лінійка із двома діоптрами (іноді лінійку замінювали трубкою). Якщо площина квадранта вертикальна, то за положенням труби або візирної лінійки, спрямованих на світило, легко виміряти висоту світила над горизонтом. У тих випадках, коли замість чверті кола використовували його шосту частину, інструмент називався секстантом,а якщо восьму частину - октантом.Як і в інших випадках, чим більшим був квадрант або секстант, чим точніше було його градуювання та встановлення у вертикальній площині, тим більше точні вимірювання з ним можна було виконувати. Для забезпечення стійкості та міцності великі квадранти зміцнювали на вертикальних стінах. Такі стінні квадранти ще у XVIII столітті вважалися найкращими кутомірними інструментами. До того ж типу інструментів, як і квадрант, відноситься астролябіяабо астрономічне кільце (рис. 4). Поділене на градуси металеве коло підвішується до якоїсь опори за кільце. А.У центрі астролябії укріплена алідада - лінійка, що обертається, з двома діоптрами. По положенню алідади, спрямованої на світило, легко відраховується його кутова висота. Рис. 4. Стародавня (праворуч) та саморобна астролябія. Часто стародавнім астрономам доводилося вимірювати не висоти світил, а кути між напрямками на два світила, наприклад, планету і якусь із зірок). Для цього дуже зручний був універсальний квадрант (рис. 5а). Цей інструмент був забезпечений двома трубками – діоптрами, з яких одна ( АС) нерухомо скріплювалася з дугою квадранта, а друга (ВС) оберталася довкола його центру. Головна ж особливість універсального квадранта – його штатив, за допомогою якого квадрант можна було фіксувати у будь-якому положенні. При вимірах кутової відстані від зірки до планети нерухомий діоптр прямував на зірку, а рухливий - планету. Відлік за шкалою квадранта давав шуканий кут. Широкого поширення у давній астрономії набули армілярні сфери, або армили (Рис. 56). По суті, це були моделі небесної сфери з її найважливішими точками та колами – полюсами та віссю світу, меридіаном, горизонтом, небесним екватором та екліптикою. Нерідко арміли доповнювалися малими колами – небесними паралелями та іншими деталями. Майже всі кола були градуйовані і сама сфера могла обертатися довкола осі світу. У ряді випадків робився рухливим і меридіан – нахил осі світу можна було змінювати відповідно до географічної широти місця. Рис. 5а. Універсальний квадрант. З усіх стародавніх астрономічних інструментів армили виявилися найживучішими. Ці моделі небесної сфери і зараз можна купити в магазинах наочних посібників, і вони використовуються на заняттях з астрономії для вирішення різних завдань. Так само застосовували невеликі арміли та давні астрономи. Що ж до великих армил, то вони були пристосовані для кутових вимірів на небі. Армілла насамперед жорстко орієнтувалася так, щоб її горизонт лежав у горизонтальній площині, а меридіан – у площині небесного меридіана. Під час спостережень з армілярною сферою очей спостерігача поєднували з її центром. На осі світу зміцнювали рухоме коло відміни з діоптрами і в ті моменти, коли крізь ці діоптри була видна зірка, відраховували по поділу кіл арміли координати зірки - її годинниковий кут і відмінювання. При деяких додаткових пристроях з допомогою армил вдавалося вимірювати і прямі сходження зірок. Рис. 56. Армілярна сфера. На будь-якій сучасній обсерваторії є точний годинник. Був годинник і на древніх обсерваторіях, але вони і за принципом дії і точно відрізнялися від сучасних. Найдавніші з годинників - сонячні. Їх використовували ще багато століть до нашої ери. Найпростіші із сонячного годинника - екваторіальний (рис. 6, а). Вони складаються із стрижня, спрямованого до Полярної зірки (точніше, до північного полюса світу), та перпендикулярного до нього циферблата, розділеного на години та хвилини. Тінь від стрижня виконує роль стрілки, причому шкала на циферблаті рівномірна, тобто всі вартові (і, звичайно, хвилинні) розподіли рівні між собою. У екваторіального сонячного годинника є істотний недолік - вони показують час лише в період з 21 березня до 23 вересня, тобто коли Сонце знаходиться над небесним екватором. Можна, звичайно, зробити двосторонній циферблат і зміцнити ще один нижній стрижень, але від цього екваторіальний годинник навряд чи стане зручнішим. Рис. 6. Екваторіальний (ліворуч) і горизонтальний сонячний годинник. Більш уживані горизонтальні сонячні годинники (рис. 6, 6). Роль стрижня у яких зазвичай виконує трикутна платівка, верхня сторона якої спрямовано північний полюс світу. Тінь від цієї платівки падає на горизонтальний циферблат, годинникові поділки якого цього разу не рівні між собою (рівні лише попарно годинникові поділки, симетричні щодо полуденної лінії). Для кожної широти оцифровка циферблату такого годинника різна. Іноді замість горизонтального вживали вертикальний циферблат (настінний сонячний годинник) або циферблати особливої ;;складної форми. Найбільший сонячний годинник був побудований на початку XVIII століття в Делі. Тінь від трикутної стіни, вершина якої має висоту 18 м,падає на оцифровані мармурові дуги з радіусом близько 6 м.Цей годинник справно діє досі і показує час з точністю до однієї хвилини. Весь сонячний годинник має дуже великий недолік - в похмуру погоду і ночами вони не працюють. Тому поряд із сонячним годинником стародавні астрономи вживали також пісочний годинник і водяний годинник, або клепсидри. І в тих і в інші часи, по суті, вимірюється рівномірним рухом піску або води. Невеликий пісочний годинник зустрічається досі, клепсидри ж поступово вийшли з вживання ще в XVII столітті після того, як був винайдений високоточний механічний маятниковий годинник. Як зовні виглядали стародавні обсерваторії? <<< Назад Уперед >>> Клавдій Птолемей займає одне з найпочесніших місць історії світової науки. Його твори зіграли величезну роль становленні астрономії, математики, оптики, географії, хронології, музики. Присвячена йому література справді величезна. І при цьому його образ до наших днів залишається незрозумілим та суперечливим. Чи серед діячів науки і культури давно минулих епох можна назвати багатьох, про кого б висловлювалися такі суперечливі міркування і велися такі запеклі суперечки серед фахівців, як про Птолемея. Пояснюється це, з одного боку, тією найважливішою роллю, яку зіграли його праці історії науки, з другого - граничною убогістю біографічних відомостей про ньому. Птолемею належить низка видатних творів за основними напрямками античного природознавства. Найбільше з них, і що залишило до того ж найбільший слід в історії науки, - це астрономічна праця, що публікується в цьому виданні, зазвичай званий «Альмагестом». "Альмагест" - це компендіум античної математичної астрономії, в якому відображені майже всі її найважливіші напрямки. Згодом ця праця витіснила раніше роботи античних авторів з астрономії і стала, таким чином, унікальним джерелом з багатьох важливих питань її історії. Протягом століть, аж до епохи Коперника, «Альмагест» вважався зразком наукового підходу до вирішення астрономічних завдань. Без цього твору неможливо уявити історію середньовічної індійської, перської, арабської та європейської астрономії. Знаменита праця Коперника «Про обертання», що започаткувала сучасну астрономію, багато в чому була продовженням «Альмагеста». Інші твори Птолемея, такі як «Географія», «Оптика», «Гармоніки» тощо, також вплинули на розвиток відповідних областей знання, іноді не менше, ніж «Альмагест» на астрономію. У всякому разі, кожне з них започаткувало традицію викладу наукової дисципліни, яка зберігалася протягом століть. За широтою наукових інтересів, що поєднується з глибиною аналізу та суворістю викладу матеріалу, мало кого можна поставити поруч із Птолемеєм в історії світової науки. Проте найбільшу увагу Птолемей приділяв астрономії, якій, крім Альмагеста, присвятив і інші твори. У «Планетних гіпотезах» він розробив теорію руху планет як цілісного механізму в рамках прийнятої ним геоцентричної системи світу, у «Підручних таблицях» дав збірку астрономічних та астрологічних таблиць з поясненнями, необхідну астроному-практику у його повсякденній роботі. Спеціальний трактат «Четверокнижжя», у якому також велике значення надавалося астрономії, він присвятив астрології. Декілька творів Птолемея втрачені і відомі лише за їхніми назвами. Таке різноманіття наукових інтересів дає повну підставу віднести Птолемея до найвидатніших учених, відомих історії науки. Світова слава, а головне - той рідкісний факт, що його праці протягом століть сприймалися як нестаріючі джерела наукового знання, свідчать не лише про широту кругозору автора, рідкісну узагальнюючу та систематизуючу силу його розуму, а й про високу майстерність викладу матеріалу. У цьому плані твори Птолемея і насамперед «Альмагест» стали взірцем багатьох поколінь учених. Достовірно про життя Птолемея відомо мало. Те небагато, що збереглося в античній та середньовічній літературі з даного питання, представлено у роботі Ф. Болля. Найбільш надійні відомості, що стосуються життя Птолемея, містяться у його власних працях. В «Альмагесті» він наводить ряд своїх спостережень, які датуються епохою правління римських імператорів Адріана (117-138) та Антоніна Пія (138-161): найраніше - 26 березня 127 р. н.е., а найпізніше - 2 лютого 141 н.е. У висхідній Птолемею «Канопської написи», ще, згадується 10-й рік правління Антоніна, тобто. 147/148 н.е. Намагаючись оцінити межі життя Птолемея, необхідно також мати на увазі, що після «Альмагесту» їм було написано ще кілька великих творів, різних за тематикою, з яких щонайменше два («Географія» та «Оптика») носять енциклопедичний характер, що за найскромнішим оцінкам мало зайняти не менше двадцяти років. Отже, можна вважати, що Птолемей був ще живий за Марка Аврелії (161-180), як про це повідомляють пізніші джерела. Згідно з Олімпіодором, олександрійським філософом VI ст. н.е., Птолемей працював як астроном у місті Канопе (нині Абукір), розташованому в західній частині дельти Нілу, протягом 40 років. Цьому повідомленню проте суперечить той факт, що всі спостереження Птолемея, наведені в «Альмагесті», виконані в Олександрії. Саме по собі ім'я Птолемей свідчить про єгипетське походження його володаря, який, ймовірно, належав, до числа греків, прихильників елліністичної культури в Єгипті, або походив з еллінізованих місцевих жителів. Латинське ім'я «Клавдій» змушує припустити, що він мав римське громадянство. В античних та середньовічних джерелах міститься також чимало менш достовірних свідчень про життя Птолемея, які не можна ні підтвердити, ні спростувати. Про наукове оточення Птолемея майже нічого невідомо. «Альмагест» та низка інших його творів (крім «Географії» та «Гармонік») присвячений якомусь Сиру (;;;;;). Це ім'я було досить поширене в Єгипті еллінізму в аналізований період. Ніяких інших відомостей про цю людину ми не маємо. Невідомо навіть, чи він займався астрономією. Птолемей використовує також планетні спостереження якогось Теона (кн. ;;, гл. 9; кн. Х, гл. 1), виконані в період 127-132 гг. н.е. Він повідомляє, що це спостереження були «залишені» йому «математиком Теоном» (кн.Х, гл.1, с.316), що, очевидно, передбачає особистий контакт. Можливо, Теон був учителем Птолемея. Деякі вчені ототожнюють його з Теоном Смірнським (перша половина II ст. н.е.), філософом-платоніком, який приділяв увагу астрономії [НАМА, р.949-950]. У Птолемея, безсумнівно, були співробітники, які допомагали йому під час проведення спостережень та розрахунку таблиць. Обсяг обчислень, які потрібно було зробити для побудови астрономічних таблиць в «Альмагесті», справді величезний. За часів Птолемея Олександрія залишалася великим науковим центром. У ній діяло кілька бібліотек, у тому числі найбільша розташовувалася в олександрійському Мусейоні. Між співробітниками бібліотеки та Птолемеєм існували, мабуть, особисті контакти, як це нерідко буває тепер при науковій роботі. Хтось допомагав Птолемею в підборі літератури з питань, що його цікавили, приносив рукописи або підводив до стелажів і ніш, де зберігалися сувої. Донедавна передбачалося, що «Альмагест» - рання з астрономічних робіт Птолемея, що дійшли до нас. Проте недавні дослідження показали, що «Канопський напис» передував «Альмагесту». Згадки про «Альмагест» містяться в «Планетних гіпотезах», «Підручних таблицях», «Четверокнижії» та «Географії», що робить безсумнівним пізніше їх написання. Про це свідчить аналіз змісту цих творів. У «Підручних таблицях» багато таблиць спрощено і покращено порівняно з аналогічними таблицями в «Альмагесті». У «Планетних гіпотезах» використовується інша система параметрів для опису рухів планет і по-новому вирішено низку питань, наприклад проблема планетних відстаней. У «Географії» нульовий меридіан перенесений на Канарські острови замість Олександрії, як це заведено в «Альмагесті». "Оптика" створена також, мабуть, пізніше "Альмагеста"; у ній розглянуто астрономічну рефракцію, яка не відіграє помітної ролі в «Альмагесті». Оскільки «Географія» та «Гармоніки» не містять посвяти Сіру, то з відомою часткою ризику можна стверджувати, що ці твори написані пізніше за інші роботи Птолемея. У нас немає інших більш точних орієнтирів, які дозволили б хронологічно фіксувати роботи Птолемея. Щоб оцінити внесок Птолемея у розвиток античної астрономії, необхідно ясно уявляти основні етапи її попереднього розвитку. На жаль, більшість робіт грецьких астрономів, що належать до раннього періоду (V-III ст. до н.е.), не дійшло до нас. Про їх зміст ми можемо судити тільки за цитатами в працях пізніших авторів і насамперед самого Птолемея. У витоків розвитку античної математичної астрономії лежать чотири особливості грецької культурної традиції, ясно виражені вже ранній період: схильність до філософського осмислення дійсності, просторове (геометричне) мислення, відданість спостереженням і прагнення узгодити умоглядний образ світу і явища. На ранніх етапах антична астрономія була тісно пов'язана з філософською традицією, звідки вона запозичала принцип кругового та рівномірного руху як основу для опису видимих ;;нерівномірних рухів світил. Найбільш раннім прикладом застосування цього принципу в астрономії стала теорія гомоцентричних сфер Євдокса Кнідського (бл. 408-355 рр. до н.е.), удосконалена Калліппом (IV ст. до н.е.) та прийнята з певними змінами Арістотелем (Метафіз). XII, 8). Ця теорія якісно відтворювала особливості руху Сонця, Місяця та п'яти планет: добове обертання небесної сфери, рухи світил уздовж екліптики із заходу на схід з різними швидкостями, зміни широти та зворотні рухи планет. Рухи світил у ній керувалися обертанням небесних сфер, яких вони були прикріплені; сфери зверталися навколо єдиного центру (Центру Миру), що збігається з центром нерухомої Землі, мали той самий радіус, нульову товщину і вважалися з ефіру. Видимо зміни блиску світил і пов'язані з цим зміни їхніх відстаней щодо спостерігача в рамках цієї теорії не могли отримати задовільного пояснення. Принцип кругового та рівномірного руху успішно застосовувався також у сфериці – розділі античної математичної астрономії, в якому вирішувалися завдання, пов'язані з добовим обертанням небесної сфери та її найважливіших кіл, насамперед екватора та екліптики, сходами та заходами світил, знаків зодіаку щодо горизонту на різних широтах. . Ці завдання вирішувалися з допомогою методів сферичної геометрії. У попередній Птолемею час з'явився цілий ряд трактатів з сфери, в тому числі Автоліка (бл. 310 до н.е.), Евкліда (друга половина IV ст. до н.е.), Теодосія (друга половина II ст. до н.е.) н.е.), Гіпсікла (II ст. до н.е.), Менелая (I ст. н.е.) та ін [Матвіївська, 1990, с.27-33]. Визначним досягненням античної астрономії стала теорія геліоцентричного руху планет, запропонована Аристархом Самоським (бл. 320-250 р. до н.е.). Проте ця теорія, наскільки дозволяють судити наші джерела, не мала жодного помітного впливу розвиток власне математичної астрономії, тобто. не призвела до створення астрономічної системи, що має не тільки філософське, а й практичне значення і що дозволяє визначати положення світил на небі з необхідним ступенем точності. Важливим кроком вперед стало винахід ексцентрів і епіциклів, що дозволили якісно пояснити в один і той же час на основі рівномірних і кругових рухів нерівномірності руху світил і зміни їх відстаней щодо спостерігача. Еквівалентність епіциклічної та ексцентричної моделей для випадку Сонця довів Аполлоній Пергський (III-II ст. до н.е.). Він застосував також епіциклічну модель для пояснення відмінних рухів планет. Нові математичні засоби дозволили перейти від якісного до кількісного опису рухів світил. Вперше, мабуть, це завдання успішно вирішив Гіппарх (ІІ ст. до н.е.). Він створив на основі ексцентричної та епіциклічної моделей теорії руху Сонця та Місяця, які дозволяли визначати їхні поточні координати для будь-якого моменту часу. Проте йому вдалося розробити аналогічну теорію для планет через відсутність спостережень. Гіппарху належить також ціла низка інших видатних досягнень в астрономії: відкриття прецесії, створення зоряного каталогу, вимір місячного паралаксу, визначення відстаней до Сонця та Місяця, розробка теорії місячних затемнень, конструювання астрономічних інструментів, зокрема армілярної сфери, проведення великого числа частково свого значення до теперішнього часу, та багато іншого. Роль Гіппарха історія античної астрономії воістину величезна. Проведення спостережень становило особливий напрямок в античній астрономії задовго до Гіппарха. У ранній період спостереження мали переважно якісний характер. З розвитком кінематико-геометричного моделювання спостереження математизуються. Основна мета спостережень – визначення геометричних та швидкісних параметрів прийнятих кінематичних моделей. Паралельно розробляються астрономічні календарі, що дозволяють фіксувати дати спостережень та визначати інтервали між спостереженнями на основі лінійної рівномірної шкали часу. При спостереженні фіксували положення світил щодо виділених точок кінематичної моделі в даний момент або визначали час проходження світила через виділену точку схеми. У числі подібних спостережень: визначення моментів рівнодень та сонцестоянь, висоти Сонця та Місяця при проходженні через меридіан, тимчасових та геометричних параметрів затемнень, дат покриття Місяцем зірок та планет, положень планет щодо Сонця, Місяця та зірок, координат зірок тощо. Найбільш ранні спостереження такого роду відносяться до V ст. до н.е. (Метон та Евктемон в Афінах); Птолемею були відомі також спостереження Арістілла та Тимохаріса, виконані в Олександрії на початку III ст. е., Гіппарха на Родосі у другій половині II ст. е., Менелая і Агриппы відповідно у Римі та Віфінії наприкінці I в. е., Теона в Олександрії початку II в. н.е. У розпорядженні грецьких астрономів були також (вже, мабуть, у II ст. до н.е.) результати спостережень месопотамських астрономів, у тому числі списки місячних затемнень, планетних змін та ін. Греки були знайомі також з місячними та планетними періодами, прийнятими у месопотамській астрономії Селевкідського періоду (IV-I ст. до н.е.). Ці дані використовували для перевірки точності параметрів власних теорій. Проведення спостережень супроводжувалося розвитком теорії та конструюванням астрономічних інструментів. Особливий напрямок в античній астрономії складали спостереження зірок. Грецькі астрономи виділили на небі близько 50 сузір'їв. В точності невідомо, коли саме була виконана ця робота, але на початку IV ст. до н.е. вона була, мабуть, уже завершена; не викликає сумніву, що месопотамська традиція зіграла у своїй значної ролі. Описи сузір'їв становили особливий жанр античної літератури. Зоряне небо зображували наочно на небесних глобусах. Найраніші зразки такого роду глобусів традиція пов'язує з іменами Евдокса та Гіппарха. Проте антична астрономія пішла значно далі простого описи форми сузір'їв та розташування зірок у них. Визначним досягненням стало створення Гіппарх першого зіркового каталогу, що містить екліптичні координати і оцінки блиску кожної зірки, включеної в нього. Число зірок у каталозі за деякими даними не перевищувало 850; за іншою версією, він включав близько 1022 зірок і структурно був подібний до каталогу Птолемея, відрізняючись від нього тільки довготами зірок. Розвиток античної астрономії відбувався у зв'язку з розвитком математики. Вирішення астрономічних завдань багато в чому визначалося тими математичними засобами, які мали астрономи. Особливу роль у цьому зіграли праці Евдокса, Евкліда, Аполлонія, Менелая. Поява «Альмагесту» була б неможливою без попереднього розвитку методів логістики - стандартної системи правил для проведення обчислень, без планиметрії та основ сферичної геометрії (Евклід, Менелай), без плоскої та сферичної тригонометрії (Гіппарх, Менелай), без розробки методів кінематико-геометрії рухів світил за допомогою теорії ексцентрів та епіциклів (Аполлоній, Гіппарх), без розвитку методів завдання функцій однієї, двох та трьох змінних у табличному вигляді (месопотамська астрономія, Гіппарх?). Зі свого боку, астрономія безпосередньо впливала на розвиток математики. Такі, наприклад, розділи античної математики, як тригонометрія хорд, сферична геометрія, стереографічна проекція тощо. набули розвитку лише тому, що їм надавалося особливого значення в астрономії. Крім геометричних способів моделювання рухів світил в античній астрономії використовувалися також арифметичні способи, що мають месопотамське походження. До нас дійшли грецькі планетні таблиці, обчислені з урахуванням месопотамської арифметичної теорії. Дані цих таблиць античні астрономи використовували, мабуть, для обґрунтування епіциклічної та ексцентричної моделей. У попередній Птолемею час, приблизно з ІІ. до н.е., набув поширення цілий клас спеціальної астрологічної літератури, у тому числі місячні та планетні таблиці, які обчислювалися на основі методів як месопотамської, так і грецької астрономії. Праця Птолемея був спочатку під назвою «Математичний твір в 13 книгах» (;;;;;;;;;;; ;;;;;;;;; ;;;;;; ;;) . У пізній античності на нього посилалися як на «велике» (;;;;;;) або «найбільший (;;;;;;;) твір», на противагу «Малому астрономічному зібранню» (; ;;;;;; ;;;;;;;;;;;;;;;) і збірнику нехт. У ІХ ст. при перекладі «Математичного твору» арабською грецьке слово ; ;;;;;;; було відтворено арабською як «ал-маджісті», звідки і походить загальноприйнята в даний час латинізована форма назви цього твору «Альмагест». "Альмагест" складається з тринадцяти книг. Підрозділ на книги належить безсумнівно самому Птолемею, поділ на глави та їхні назви були введені пізніше. З певністю можна стверджувати, що за часів Паппа Олександрійського наприкінці IV ст. н.е. такого роду поділ вже існувало, хоча й значно відрізнявся від нині прийнятого. Грецький текст, що дійшов до нас, містить також кілька пізніших інтерполяцій, що не належать Птолемею, а внесених переписувачами з різних міркувань [РА, р.5-6]. "Альмагест" - це підручник головним чином теоретичної астрономії. Він призначений для вже підготовленого читача, знайомого з геометрією Евкліда, сферикою та логістикою. Основне теоретичне завдання, яке вирішується в «Альмагесті», - це передрахування видимих ;;положень світил (Сонця, Місяця, планет та зірок) на небесній сфері у довільний момент часу з точністю, що відповідає можливостям візуальних спостережень. Інший важливий клас завдань, які вирішуються в «Альмагесті», - це передрахування дат та інших параметрів особливих астрономічних явищ, пов'язаних з рухом світил, - місячних і сонячних затемнень, геліакічних сходів і заходів планет і зірок, визначення паралаксу та відстаней до Сонця та Місяця та і т.д. При розв'язанні цих завдань Птолемей дотримується стандартної методики, що включає кілька етапів. 1. На основі попередніх грубих спостережень з'ясовуються характерні особливості в русі світила і проводиться вибір кінематичної моделі, що найкраще відповідає явищам, що спостерігаються. Процедура вибору однієї моделі з кількох рівноможливих має задовольняти «принцип простоти»; Птолемей пише звідси: «Ми вважаємо доречним пояснювати явища з допомогою найпростіших припущень, якщо спостереження не суперечать висунутої гіпотезі» (кн.III, гл.1, с.79). Спочатку вибір проводиться між простою ексцентричною та простою епіциклічною моделями. На даному етапі вирішуються питання про відповідність кіл моделі певним періодам руху світила, про напрямок руху епіциклу, про місця прискорення та уповільнення руху, про становище апогею та перигею тощо. 2. Спираючись на прийняту модель та використовуючи спостереження, як свої власні, так і своїх попередників, Птолемей визначає періоди руху світила з максимально можливою точністю, геометричні параметри моделі (радіус епіциклу, ексцентриситет, довготу апогею та ін.), моменти проходження світила через виділені точки кінематичної схеми, щоб прив'язати рух світила до хронологічної шкали. Найпростіше зазначена методика працює при описі руху Сонця, де досить простий ексцентричної моделі. При дослідженні руху Місяця, однак, Птолемею довелося тричі видозмінювати кінематичну модель, щоб знайти таке поєднання кіл і ліній, яке найкраще відповідало б спостереженням. Істотні ускладнення довелося внести також у кінематичні моделі для опису рухів планет за довготою та широтою. Кінематична модель, що відтворює рухи світила, має задовольняти «принципу рівномірності» кругових рухів. «Ми вважаємо, - пише Птолемей, - що з математика основним завданням є зрештою показати, що небесні явища виходять з допомогою рівномірних кругових рухів» (кн.III, гл.1, с.82). Цей принцип, однак, виконується не суворо. Він відмовляється від нього щоразу (не обмовляючи, втім, цього явним чином), коли цього вимагають спостереження, наприклад, у місячній та планетній теоріях. Порушення принципу рівномірності кругових рухів у низці моделей стало пізніше в астрономії країн ісламу та середньовічної Європи основою для критики системи Птолемея. 3. Після визначення геометричних, швидкісних та часових параметрів кінематичної моделі Птолемей переходить до побудови таблиць, за допомогою яких повинні обчислюватися координати світила у довільний момент часу. В основі таких таблиць лежить уявлення про лінійну однорідну шкалу часу, за початок якої прийнято початок ери Набонассара (-746, лютий 26, істинний полудень). Будь-яка величина, зафіксована у таблиці, виходить у результаті непростих обчислень. Птолемей у своїй показує віртуозне володіння геометрією Евкліда і правилами логістики. На закінчення наводяться правила користування таблицями, інколи ж також приклади обчислень. Виклад у «Альмагесті» має суворо логічний характер. На початку книги I розглянуто загальні питання, що стосуються структури світу загалом, його найзагальніша математична модель. Тут доводиться сферичність неба і Землі, центральне становище і нерухомість Землі, незначність розмірів Землі в порівнянні з розмірами неба, виділяються два основні напрямки на небесній сфері - екватор та екліптика, паралельно яким відбуваються відповідно добове обертання небесної сфери та періодичні рухи світил. У другій половині книги I викладаються тригонометрія хорд та сферична геометрія – способи розв'язання трикутників на сфері з використанням теореми Менелая. Книга II цілком присвячена питанням сферичної астрономії, які потребують свого вирішення знання координат світил як функції часу; в ній розглянуті завдання щодо визначення часів сходу, заходу та проходження через меридіан довільних дуг екліптики на різних широтах, тривалості дня, довжини тіні гномону, кутів між екліптикою та основними колами небесної сфери тощо. У книзі III розроблено теорію руху Сонця, що містить визначення тривалості сонячного року, вибір та обґрунтування кінематичної моделі, визначення її параметрів, побудова таблиць для обчислення довготи Сонця. У заключному розділі досліджується поняття рівняння часу. Теорія Сонця є основою вивчення руху Місяця і зірок. Довготи Місяця у моменти місячних затемнень визначаються за відомою довготою Сонця. Те саме стосується визначення координат зірок. Книги IV-V присвячені теорії руху Місяця з довготи та широти. Рух Місяця досліджується приблизно за тією ж схемою, як і рух Сонця, з тією різницею, що Птолемей, як ми вже зазначали, послідовно вводить тут три кінематичні моделі. Визначним досягненням стало відкриття Птолемеєм другої нерівності в русі Місяця, так званої евекції, пов'язаної зі знаходженням Місяця у квадратурах. У другій частині книги V визначаються відстані до Сонця та Місяця та будується теорія сонячного та місячного паралаксу, необхідна для обчислення сонячних затемнень. Паралактичні таблиці (кн.V, гл.18) є, мабуть, найбільш складними з усіх, що містяться в Альмагесті. Книга VI присвячена цілком теорії місячних та сонячних затемнень. У книгах VII і VIII міститься зоряний каталог і розглядається ціла низка інших питань, що стосуються нерухомих зірок, у тому числі теорія прецесії, конструкція небесного глобуса, геліакічні сходи та заходи зірок тощо. У книгах IX-XIII викладається теорія руху планет за довготою та широтою. У цьому руху планет аналізуються незалежно друг від друга; також незалежно розглядаються переміщення по довготі та широті. При описі рухів планет за довготою Птолемей використовує три кінематичні моделі, що розрізняються в деталях відповідно для Меркурія, Венери та верхніх планет. Вони реалізовано важливе удосконалення, відоме під назвою екванту, чи бісекції ексцентриситету, що дозволило підвищити точність визначення довгот планет приблизно втричі проти простою ексцентричною моделлю . У цих моделях, проте, формально порушується принцип рівномірності кругових обертань. Особливою складністю відрізняються кінематичні моделі для опису руху планет широтою. Ці моделі формально не сумісні з прийнятими для тих самих планет кінематичними моделями руху по довготі. Обговорюючи цю проблему, Птолемей висловлює кілька важливих методологічних положень, що характеризують підхід до моделювання рухів світил. Зокрема, він пише: «І нехай ніхто... не вважає ці гіпотези надто штучними; не слід застосовувати людські поняття до божественного... Але до небесних явищ потрібно намагатися пристосувати якомога простіші припущення... Їх зв'язок і взаємний вплив у різних рухах здаються нам дуже штучними в моделях, що влаштовуються нами, і важко зробити так, щоб рухи не заважали один одному, але в небі жодне з цих рухів не зустріне перешкод від подібного з'єднання. Краще буде і про саму простоту небесного судити не на основі того, що нам здається таким...» (кн. ХIII, гл.2, с.401). У книзі XII аналізуються зворотні рухи та величини максимальних елонгації планет; наприкінці книги XIII розглянуті геліакічні сходи та заходи планет, які вимагають для свого визначення знання одночасно довготи та широти планет. Теорія руху планет, викладена в «Альмагесті», належить Птолемею. У всякому разі, не існує якихось серйозних підстав, що вказують на те, що щось подібне існувало в час, що передував Птолемею. Крім «Альмагеста» Птолемею належить також низка інших творів з астрономії, астрології, географії, оптики, музики тощо, які користувалися великою популярністю в античності та середньовіччі, у тому числі: «Канопський напис», «Підручні таблиці», «Планетні гіпотези», "Аналема", "Планісферій", «Четвірокнижжя», «Географія», «Оптика», «Гармоніки» та ін. Про час та порядок написання цих робіт див. розділ 2 цієї статті. Коротко розглянемо їх зміст. «Канопський напис» є список параметрів астрономічної системи Птолемея, який був висічений на стеллі, присвяченій Спасителеві Богу (можливо, Серапісу), у місті Канопі в 10-й рік правління Антоніна (147/148 р. н.е.). Сама стелла не збереглася, але її зміст відомий із трьох грецьких рукописів. Більшість параметрів, прийнятих у цьому списку, збігаються з тими, що використовуються в «Альмагесті». Проте є розбіжності, які пов'язані з помилками переписувачів. Дослідження тексту «Канопського напису» показало, що він сходить до більш раннього часу, ніж час створення «Альмагеста». «Підручні таблиці» (;;;;;;;;; ;;;;;;;), друга за величиною після «Альмагеста» астрономічна робота Птолемея, є збірником таблиць для розрахунку положень світил на сфері у довільний момент і для обчислення деяких астрономічних явищ, насамперед затемнень. Таблицям передує "Введення" Птолемея, в якому пояснюються основні принципи їх використання. «Підручні таблиці» дійшли до нас у перекладі Теона Олександрійського, проте відомо, що Теон трохи змінив у них. Він написав до них також два коментарі – «Великий коментар» у п'яти книгах та «Малий коментар», які мали замінити «Вступ» Птолемея. "Підручні таблиці" тісно пов'язані з "Альмагестом", але містять також цілий ряд нововведень, що мають як теоретичний, так і практичний характер. Наприклад, у них прийнято інші методи для обчислення широт планет, змінено ряд параметрів кінематичних моделей. За початкову епоху таблиць прийнята ера Пилипа (-323). Таблиці містять зірковий каталог, що включає близько 180 зірок на околиці екліптики, в якому довготи вимірюються сидерично, причому Регул ( ; Leo) прийнято за початок відліку сидеричної довготи. Є також список близько 400 «Найважливіших міст» із зазначенням географічних координат. У «Підручних таблицях» міститься також «Царський канон» - основа хронологічних обчислень Птолемея (див. Додаток «Календар та хронологія в Альмагесті»). У більшості таблиць значення функцій наводяться з точністю до хвилин, правила їх використання спрощені. Ці таблиці мали безперечно астрологічне призначення. Надалі «Підручні таблиці» користувалися великою популярністю у Візантії, Персії та на середньовічному мусульманському Сході. «Планетні гіпотези» (;;;;;;;;; ;;; ;;;;;;;;;;) _ невелика, але має важливе значення в історії астрономії робота Птолемея, що складається з двох книг. Тільки частина першої книги збереглася грецькою мовою; однак до нас дійшов повний арабський переклад цього твору, що належить Сабіту ібн Koppe (836-901), а також переклад єврейською мовою XIV ст. Книжка присвячена опису астрономічної системи як цілого. «Планетні гіпотези» відрізняються від «Альмагеста» у трьох відношеннях: а) у них використовується інша система параметрів для опису рухів світил; б) спрощено кінематичні моделі, зокрема модель для опису руху планет за широтою; в) змінено підхід до самих моделей, які вважаються не геометричними абстракціями, покликаними «врятувати явища», а частинами єдиного механізму, що реалізується фізично. Деталі цього механізму збудовані з ефіру, п'ятого елемента арістотелівської фізики. Механізм, керуючий рухами світил, є поєднанням гомоцентричної моделі світу з моделями, побудованими на основі ексцентрів і епіциклів. Рух кожного світила (Сонця, Місяця, планет та зірок) відбувається всередині особливого сферичного кільця певної товщини. Ці кільця послідовно вкладені один одного таким чином, щоб не залишилося місця для порожнечі. Центри всіх кілець збігаються із центром нерухомої Землі. Усередині сферичного кільця світило рухається згідно з тією кінематичною моделлю, яка прийнята в «Альмагесті» (з невеликими змінами). В «Альмагесті» Птолемей визначає абсолютні відстані (в одиницях радіусу Землі) лише до Сонця та Місяця. Для планет цього не можна зробити через відсутність у них помітного паралаксу. У «Планетних гіпотезах», однак, він знаходить абсолютні відстані також, і для планет, виходячи з припущення, що максимальна відстань однієї планети дорівнює мінімальній відстані планети, що йде за нею. Прийнята послідовність розташування світил: Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн, нерухомі зірки. В «Альмагесті» визначаються максимальна відстань до Місяця та мінімальна відстань до Сонця від центру сфер. Їхня різниця близько відповідає сумарній товщині сфер Меркурія та Венери, отриманої незалежно. Цей збіг в очах Птолемея та його послідовників підтверджувало правильність розташування Меркурія та Венери у проміжку між Місяцем та Сонцем і свідчило про достовірність системи загалом. На закінчення трактату наводяться результати визначення Гіппарх видимих ;;діаметрів планет, на підставі яких обчислюються їх обсяги. «Планетні гіпотези» користувалися великою популярністю в пізній античності та в середні віки. Розроблений у яких планетний механізм нерідко зображували графічно. Ці зображення (арабські та латинські) служили наочним виразом астрономічної системи, яку зазвичай визначали як «система Птолемея». «Фази нерухомих зірок» (;;;;;; ;;;;;;; ;;;;;;;) - невелика робота Птолемея у двох книгах, присвячена погодним прогнозам на основі спостережень дат синодичних явищ зірок. До нас дійшла тільки книга II, що містить календар, у якому на кожен день року наводиться погодне передбачення у припущенні, що саме в цей день сталос