http://stihi.ru/2020/05/27/4263
Оригінал:
" Які світи казково-дивні
Тобі ще бачаться, коли
Довкола траси реактивні
І хмари сірої імли?
Тобі пора перепочити
І сил набратися пора!
Та як цю Душу відучити
Від вічних пошуків Добра?!"
Анатолій Матвійчук
І не дуже стара,
І, начебто, не дуже хворію,
І, начебто, Господь
Від неслави мене береже..?
Та стоїть, як мара,
Жаливою пече, аж дурію,
Той, глибоко насподі
Захований, жаху сюжет...
Як бурлачка, тягну
Свою линву рікою Надія,
Мрій барвисті ліси
Залишаючи по берегах...
І ніяк не збагну,
У життєвій чому веремії
Так замало краси,
Так висотує в'їдливий страх?
Поки казиться світ
І безумствує князь світу цього -
Вдовольняє каприз,
Розпинаючи в страхах Голгоф,
Через плетиво літ
За цільбу моє серденько цьома
Дивину Божих риз,
Таїну непроявлених строф...
Кликне Бог - я помчусь...
Заспіває прощальної зяблик...
Аж згублю шкарбани,
Бо за Небом я скучила так!
Заки ж - жити я вчусь...
І варення варю з райських яблук -
Тут маленькі вони,
А на Небі, напевно, з кулак?
Перевод с украинского Светланы Груздевой
И не слишком стара,
И как будто не очень больна я,
И как будто Господь
От хулы сберегает и бед…
Только мара с утра
Достаёт меня даже и в мае,
И с изнанки, что «под» –
Навороченный страхом сюжет.
И бурлачкой тяну
Свой канат я рекою Надежда
Ярких планов леса
Оставляя на всех берегах…
И никак не пойму,
Почему нет покоя, как прежде,
Побледнела краса,
Досаждает столь въедливый страх…
Мир так бледен без мет,
И князь Тьмы замутил до рассвета:
Исполняет каприз,
Распиная нас в страхах Голгоф.
Сквозь плетения лет
Исцеленьям дивуюсь я Света,
Чудесам Божьих риз,
Тайнам всех неродившихся строф…
Бог окликнет – помчусь,
Заиграет прощальную зяблик…
Аж стопчу лапотки,
Коль по Небу соскучилась так!
Но пока – жить учусь,
Для варенья нарву райских яблок –
Тут они так мелки,
А на Небе, наверно, с кулак?!
Аватар Автора оригинала