Ирина Боговина
То звичка, знову за перо
http://stihi.ru/2019/09/09/4379
--------------------------------
***
То звичка, знову за перо
Про осінь гомоніти,
В Москві далеко внуки, діти,
Як вужик, старість за вуглом...
На неї -Тьфу!- Кричу завзято,
-Молю не липни, відчепись!-
Вже п"ять років війна проклята
Застряла, наче в горлі кість...
А я ще вірші та пісні
Пишу собі оті з дня на день,
Дім рідний бачу лиш ві сні,
Садок вишневий, виногради...
Батьки в могилах ждуть,чекають,
А я не їду і не йду,
На мене, може, дорікають,
Вони ж не знають про війну...
Оце тобі й погомоніли
Про осінь, старість за вуглом,
Про сили, мати як носила,
Удвох старалися з пером...
Не клеїться розмова,бачу,
Про осінь пишну, про красу,
Поставлю крапку,бо заплачу,
Пущу непрошену сльозу...
************************************
***
Привычка – снова за пером
Про эту осень петь мне…
В Москве далёкой внуки, дети,
Ты ж, старость, змейкой за углом...
Кричу упорно на тебя,
Молю: «Не липни, отцепись!»
Пять лет проклятая война
Как в горле кость- ни есть, ни пить…
А я вся в песнях да стихах,
День ото дня пишу и рада
Дом милый видеть (пусть во снах!)
И сад вишнёвый, виноградник…
В земле родные ожидают,
А я не еду, не иду,
Быть может, сердятся, ругают,
Они ж не знают про беду…
Как будто и поговорили
Про осень, старость за углом,
Про маму , что даёт мне силы:
Вдвоём старались за пером...
Не получается иначе
Сказать про осени красу,
Поставлю точку, вдруг заплачу,
Пущу невольную слезу...