Колаж "Моє Луго"
автор - Віталій Глапшун (син)
Залишаюсь з тобою, Луго…
Відчуваю
щось знайоме до болю
у безкінечності сумовитій
твоїх сивих дощів,
у заплаканих стінах
похмурих старих будівель
в сірих рамах
буденних звичок
і в тихих задумливих вулицях
під небом,
покритим цвіллю
одноманітності днів…
Твоє серце
благословенне
за римським фортечним муром,*
що неохоче зранку
ковдру мряки скидає з пліч
і знов стає колесом часу
для поколінь нових,
що впевнено і розлого
продовжують хід сторіч.
Чую, як він зітхає
втомлено понад вечір,
коли кутається
по-старечому
і крекче у темну ніч:
“Не змінилося
в світі нічого…”
та зігрівшись холодним туманом,
відпускає на волю думи
й засинає на слові «опріч».
Моє серце також
віки вже
за високим впокоїлось муром
від
безцеремонності поглядів,
пустопорожніх слів,
тільки часом
снують довкола,
мов готуються брати приступом,
якісь невиразні тіні -
фантоми
безжальних спогадів,
що загубили дорогу
до давніх тривожних снів…
Залишаюсь з тобою, Луго,
Вдвох нам буде
не так
самотньо…
А ще, чуєш? -
на завтра зранку
обіцяють яскраве сонце,
веселково усміхнене небо,
кажуть, буде
навіть
спекотно…
* Луго (Іспанія) - єдине в світі місто (І ст. до н.е.), довкола якого збереглися римські стіни, практично, в первозданному вигляді. Вони замикаються кільцем довкола історичного центру міста і мають такі параметри: протяжність 2 117 м, товщина від 4,2 до 7 м (раніше вільно роз’їжджалися дві колісниці), висота в межах 8-12 м, нараховує 71 башту і 10 воріт (головні - Ворота Сант’яго перед Кафедральним собором - серцем міста). Являється об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
Авторський переклад російською
Останусь с тобой, Луго.
Чувствую
до боли знакомое что-то
в бесконечности заунывной
печальных седых дождей,
в заплаканных стенах
мрачных поблекших зданий
в серых рамах
устоев обыденных,
в тихих задумчивых улицах,
под небом,
покрытым плесенью
однообразия дней.
Твое сердце
благословенное
за стеною древнего Рима,*
что утром от пледа промозглости
избавляется как от оков
и ведет свой отчет времени
для поколений новых, -
где с каждым их шагом по кругу
продолжается ход веков.
Слышу, как он вздыхает под вечер,
кутаясь в ночь
по-старчески
и устало кряхтя от забот:
“Ничего не меняется в мире…”-
но согревшись холодным туманом,
отпускает на волю думы,
засыпая на слове «вот».
Мое сердце также
столетия
за высокой томится стеною
не проникнуть
ни пристальным взглядам,
ни пустым напрасным словам,
лишь снуют иногда подолгу
словно брать готовятся приступом,
какие-то серые призраки,
потерявшие напрочь дорогу
к прошлым тревожным снам.
Останусь с тобой, Луго.
Вдвоем будет
не так
одиноко.
Еще, слышишь? -
на завтра утром
обещают лучисто, ярко,
небо радужно улыбнется,
говорят, будет
даже
жарко…
* Луго (Испания) - единственный в мире город (I в. до н.э.), вокруг которого сохранились римские стены, практически, в первозданном виде. Они замыкаются кольцом вокруг исторического центра города и имеют следующие параметры: протяженность 2 117 м, толщина от 4,2 до 7 м (ранее свободно разъезжались две колесницы), высота в пределах 8-12 м, насчитывает 71 башню и 10 ворот (главные - Ворота Сантьяго перед Кафедральным собором - сердцем города). Является объектом Всемирного наследия ЮНЕСКО.
Авторський переклад іспанською
http://stihi.ru/2013/06/07/2604