Я щасливий вже тільки від того,
Що живеш ти у серці моїм.
Що тебе, подаровану Богом,
Я назвав тихо щастям своїм.
Я хотів приголубити ніжно,
Цілувати й шептати тобі:
«Ти – найкраща, мов сон дивовижна,
Ваблять очі твої голубі.
Пригорнись і послухай, як б’ється,
Як стихією серце горить.
Як бунтує, клекоче і рветься,
Помирає постійно на мить».
Я візьму твою руку і ми вдвох
Вище хмар підіймемось у вись.
До зірок, що засліплюють морок,
До зірок, що озвуться колись.
Ось вони, неземні діаманти,
Сяють безліччю дивних вогнів.
Цих далеких світів аксельбанти,
Подарую тобі лиш одній.
Лиш одній – таємниці галактик,
Лиш одній – свою душу навік.
Я для тебе готовий палати,
Доки віск весь на свічці не стік.
Я щасливий вже тільки від того,
Що ти є, що живеш на Землі.
Що на тебе, даровану Богом,
Я молюся в холодній імлі.
10.07.2007 рік.
Зображення: http://pearcys.ru/article
Перевод на русский язык:
http://stihi.ru/2012/02/20/5001 Екатерина Сосевич Карпенко
http://stihi.ru/2012/02/21/10977 Валерий Уланов