Война шуршит, война ползёт, война накачивает скулы.
Война тихонечко войдёт со снегом в дальние аулы.
Война заполнит камыши немого, тёплого болота.
Война нисколько не спешит, всегда найдет война кого-то.
Войдет долгами в особняк, поставит банк к банкротной стенке.
Завяжет петлю как-то так, что задрожат на шее вЕнки.
Кого-то будет убеждать искать бессмысленно работу.
Кому-то скажет: не рожать, не печь блины, не жить в субботу.
Шепнёт кому-то: не любить того, другого, с цветом кожи.
Их надо гнать, их надо бить. Не надо это. Не поможет.
Но, эта сука, втихаря, ворует денежки в бюджетах.
Солдаты, пули, якоря, маневры, топливо в ракетах.
Когда не станет чем платить, когда не куплены товары,
когда закончены понты, когда не пьют и строят мало.
ТОГДА! Тогда ОНА придёт, (войдёт, влетит, ворвётся, въедет).
Парнишку МИР она взорвёт, и зарычит на мир медведем.
Война кричит. Война орёт, война расквашивает скулы.
Война дома, как пыль, сотрёт, и города, людей, аулы.
И… будет снова нужен мир, дома, дворцы, товары, деньги.
И снова миру будем мы творить людское рукоделье,
пока шуршит там вдалеке, играя оптикой на солнце,
Марс, толстый дядя в котелке. А мы-то думаем, что спонсор…
Перевод с русского языка на болгарский язык: Красимир Георгиев
ВОЙНАТА
Войната шумоли, пълзи, войната пак напомпва скули.
Войната тихо ще сълзи в снега към хора и аули.
С тръстики мамещи блести и пълни застояло блато.
Не бърза да ви приюти, войната търпеливо чака.
Ще влезе с дългове при вас, с банкрут над банките ще висне.
Ще стегне примката в захлас, на шии вените ще стисне.
Ще убеждава, ще крещи с нелепи войнствени повели.
Ще казва: „Ти не раждай, ти не яж, а ти умри в неделя!”
Ще шепне някому: „Мрази, че този има друг цвят кожа!
Тез изгони, а тез срази!” Не може тъй. Не ще помогне.
А тази кучка с поглед зъл краде пари, руши бюджети.
Войници, каски, мит за дълг, обстрел, муниции, ракети.
Когато няма изход прост за тост с париците ни жалки
и след нездрав пореден мост градим и пием, но по малко...
Тогава ще се появи! (Ще влезе, ще влети, ще тряска.)
Света хлапешки ще взриви, като стръвница ще завластва.
Войната вика, тя пищи. Войната мачка в кърви скули.
Войната градове руши, изтрива хора и аули.
И... Пак ще бъде нужен свят: дворци, пари, колиби, стоки.
И ще творим света богат сред ръкоделните посоки.
Но пак ще шумоли до нас, с бомбето си изпращащ поздрав,
дебеличкият чичко Марс. А ний го смятаме за спонсор...
http://stihi.ru/2021/02/01/20
ВІЙНА (вільний переклад, вариант перевода на украинский язык: Петр Голубков)
Війна шарудить, і повзе,
Війна вже вилиці напнула.
Війна тихесенько вповзе
В засніжені гірскі аули.
Вже очерети поглинає
Німого, теплого болота.
Війна повзе, не поспішає,
Війна завжди знайде роботу.
Ввійде боргами в особняк,
Банк стане до банкрутства стінки.
Зав'яже петлю якось так,
Що затремтять на шиї вінки.
Зможе когось переконати:
Безглузді пошуки роботи.
Комусь накаже: не рожати,
І не пекти млинці в суботу.
Шепне комусь, що гріх любити
Того, чий інший колір „рожи”.
Що його треба гнати, бити.
Не треба це. Не допоможе.
Але, ця сука, „втихаря”,
Вкраде всі грошики в бюджетах.
Солдати, кулі, якоря,
Маневри, паливо в ракетах.
Коли не стане чим платить,
Коли скінчаться всі товари,
Будуть закінчені понти,
Коли всі п'ють, гребуть „на шару”.
ТОДІ! Тоді ВОНА влетить,
(Увійде, увірветься в ЕдЕм).
Хлопчину МИР підірве вмить,
І заричить на світ ведмедем.
Війна кричить. Війна „орЕ”,
Війна вже вилиці звернула.
Війна міста, як пил, зітре,
Й людей, не тільки по аулах.
І... буде знов потрібен мир,
Товари, гроші і палаци,
Будемо знову світу ми
Людським умінням вихвалятись,
Поки шарудить вдалині,
Де грає оптика на сонці,
Марс, товстий дядько в казані.
А ми-то думаємо: спонсор...
http://www.stihi.ru/2012/01/23/4935
иллюстрация http://blogs.mail.ru/mail/alevt-knyazeva/