До ночі ще далеко,
в дорозі десь лелеки,
гніздо усе в чеканні...
А хазяїв вертання
і лускіт їх веселий,
то буде, мабуть, зрання...
Заплетена стежина
лозинами ожини,
ясніє свіжо листя
смарагдовим намистом,
а ясен на осонні,
що китиці на скроні
зворушливо навісив –
ще крона не лапата –
примружив оченята,
ще листя ледве зблисне...
Тут затишно-мінливо,
тут світло мерехтливе
крізь гілочки, поштиво,
вклоняється, знітившись,
легкому надвечір'ю.
І з лагідного вирію
вертають пташки мрію!
Приблизительный перевод на русский:http://stihi.ru/2011/05/01/7610