Вячеслав Рассыпаев - полученные рецензии

Рецензия на «МХ-381 Совершенно белый чернослив...» (Вячеслав Рассыпаев)

Неймовірно, одне задоволення від слова та уяви!
Дякую!

Владимир Шеврон   08.02.2020 09:03     Заявить о нарушении
Благодарочка іще раз!

Вячеслав Рассыпаев   08.02.2020 10:20   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-378 Единички да нолики сделали...» (Вячеслав Рассыпаев)

"эпатажное «здриствуйте!» - всю суть села описав.
тепер можна і в автівку сідати

Владимир Шеврон   30.01.2020 00:24     Заявить о нарушении
Благодарочка!

Вячеслав Рассыпаев   19.01.2020 15:12   Заявить о нарушении
Рецензия на «Вредные советы-2» (Вячеслав Рассыпаев)

Ужас, какие бывают бессовестные люди....я конечно, не понимаю этих схем, но как это подло..

Вероника Черкасова   01.01.2020 23:45     Заявить о нарушении
Как-то так, Вероника... Ты этого человека, скорее всего, знаешь.
После димоновской пакости материальный ущерб от героя данного рассказа мне был уже чуть менее болезнен - просто я маме подобными поступками жизнь укорачиваю, и это весьма грустно. Степень доверия-то была не менее, чем к тебе - и... вот тебе пожалуйста.
Спасибо за понимание!

Вячеслав Рассыпаев   02.01.2020 16:58   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-364 Жил народ - как вдруг пришла орда...» (Вячеслав Рассыпаев)

О да, вот поразительно написанная вещь в самую точку. Средневековье рулит...

Вероника Черкасова   28.12.2019 15:47     Заявить о нарушении
Спасибо, дорогая Вероника!
Оно даже на кондукторском уровне в транспорте ещё то - при валидаторах, более года как утсановленных. Что говорить о навязываемом строе...

Выздоравливай! :-)

Вячеслав Рассыпаев   28.12.2019 20:25   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-366 Пойми ж наконец - только при знаке равно...» (Вячеслав Рассыпаев)

дякую за компліменти... слизькіші равликів) тільки так і треба сприймати.
тому - Велике дякую. діло кажеш

Владимир Шеврон   11.12.2019 11:05     Заявить о нарушении
Я дуже довго міркував, як коректно підкопатися під цей "парканчик"! :-)))))

Вячеслав Рассыпаев   11.12.2019 11:13   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-367 Зайцы солнечные статичны...» (Вячеслав Рассыпаев)

Проговорю сразу: стих заслуживает категории "Мистика и Эзотерика". - Ибо говорится в нём не о холодцах одних, но - о сложном, о понимании вселенной и из чего она состоит "Зайцы солнечные статичны,
словно сдохшие прыгуны", "ароматом рассветных дичек", "В белом вычищенном руне
облаков кин-дза-дза толпится"... и т. пр.

"Здесь же...
расщеплённой Вселенной визг" - невероятно слышать от тебя такое, поэт Вячеслав!
понимаю - что слово за слово сцепляется, но иногда даже с газеты можно сделать чудо невиданное/газета может выдать чудо невиданное. Главное - кто ею пользуется

Владимир Шеврон   09.12.2019 10:31     Заявить о нарушении
Гаразд, перемістив у зазначену тобою рубрику!
Спасибі!

То ж для мене питання сто сорок п'яте - у якій рубриці воно буде на даному сайті. Захочеться поділитися цим текстом ще десь - там навіть рубрики будуть свої...

Вячеслав Рассыпаев   09.12.2019 13:05   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-364 Жил народ - как вдруг пришла орда...» (Вячеслав Рассыпаев)

Здорово! Здоровее некуда. Это бы - повсюду, отовсюду в мегафоны.

Дмитрий Каратеев   28.11.2019 18:08     Заявить о нарушении
Спасибо, Дмитрий, огромное!
Может, когда-нибудь, когда оглянутся на 2084 год и поймут, что что-то пошло не по Киру Булычёву...
А пока они этого не видят.

Вячеслав Рассыпаев   28.11.2019 21:05   Заявить о нарушении
Хоча сюжет про 2012-й та його наслідки...

Вячеслав Рассыпаев   25.11.2019 15:42   Заявить о нарушении
Рецензия на «МХ-357 Не писал бы - приставал бы и к столбам...» (Вячеслав Рассыпаев)

мені не соромно, але - я бачу в цьому вірші - себе.
Розумію - але не картаюся. Моя місія - бути другом. ДРУГОМ
Твоя воля- судити та соромити мовчазними буквами
Але без людей не було би ні сільпо, ні авто - які складають, обслуговують, доставляють люди, ні ліфтів, щоби ніхто не кряхтів - підіймаючися на 6 поверх
ні тебе ні мене
Останнє мене теж конфузить... але ми живі - що поробиш

Владимир Шеврон   28.10.2019 23:14     Заявить о нарушении
Дорогий Володю!
Мені непросто було скласти персонажа, в якому більш-менш об'єдналися риси СІМОХ осіб, що з тією чи іншою частотою переривають мені політ думки.
А прикинь, якби їх налічувалося сімдесят сім?

Так, без публіки й Лев Лещенко б ні собаки не відбувся як співак. Але одне діло, коли ця публіка вручає йому квіти чи якісь сувеніри на концертах, а інше було б, якби запустити його "в народ" - і кожен плекав жагу розпитати його, що він їсть по непарних числах, як пише заглавне "А", чому в його репертуарі ще всього 700 (умовно) пісень, а не 732...

Ясен пеньок, що етикет вимагає казати "Дуже смачно!", навіть якщо господар квартири пригостив тебе якимось відвертим трешем. Але коли цей господар мало не силоміць затягує тебе за свій стіл роками і навалює в тарілку цей треш - тут м'якосердному терпилі вже на другому місяці цього БДСМу треба принаймні бронзовий пам'ятник ставити. Прижиттєвий.

...Є в мене однокласник Вадим - так співпало, що й МП-326, і МХ-326 я присвятив йому. Наразі він - доктор психологічних наук, сім'янин (має доньку, а може - вже й не тільки), автор величезного об'єму трудів по вихованню трудних підлітків тощо. Напевне ж в нього є коло знайомих та близьких, з якими він гармонічно спілкується (це якщо відкинути виховання дитини/дітей). І от уяви собі: я віршів не пишу, побалакати нема з ким, одному мені скучно - і я кожні два-три дні надзвонюю Вадикові на предмет зустрічі. Нібито й поважаю його за зайнятість, але прикидую, ніби він свої наукові труди пише швидко і не кожен день - і надзвонюю й надзвонюю, домагаючись дізнатися, коли ж він буде вільний. А що в мене за тема до нього? Ну... розпитати, як він спить, як вмивається, коли ходить босоніж, а коли у шкарпетках, чи не лівою рукою тримає чашку... Він мене все ніяк послати не може, бо я ж захоплений його персоною як постаттю в науці, та й зі шкільних років є що згадати... А він вже давно не той охочий до дворових забав Вадик; він виріс - і по всіх показниках тягне на провідного вченого! А Славік йому гальмує й гальмує розвиток, бо треба ж мозок переключити раз, другий, восьмий, п'ятсот шістнадцятий...

Володечку, ти собі не уявляєш, як би відреагував, наприклад, співак Потап, якби я через день вимагав його бодай трихвилинної неділової аудієнції. Та й не тільки Потап - будь-кого візьми. В них вистроєний шлях по життю - можна сказати, своя швидкісна смуга. А на моїй смузі цілих сім статуй, які не можна прибрати чи тим більш розсобачити крилом літака.
Було, до речі, вісім; один відпав - але ціною віртуозного пограбування мене на 19000 гривень. Люди неначе по моїй інтонації телефонних відповідей не чують, що я, м'яко кажучи, не закоханий в їхні персони. Коли я бачу, що мене тільки терплять - я навіть у другий раз не напрошуся до цих людей у гості. Та й на огранювання рядків майбутніх віршів зекономив би час.

Ще відіграє роль ступінь напруження до розчування слів співбесідника. Ну, і також - чи одна рідна мова в нього з тобою (без етичних підлаштовувань). Це як різьба болта та гайки - якщо там, наприклад, 13-та, то й там має бути 13-та. Інакше буде некомфортно ні болту, ні гайці, ні тим більш господарю цих штуковин. Можна приладнати 13-ту до 12-того (але вже не до 11-го!) за допомогою пластиліну чи воску, але ж ненадовго... Не на шість років ажніяк.

Почуття я вилив у цьому вірші не найкраще, але чому я ніколи не зраджую - це правдивості. Інакше Паша - чи то Женя - це одразу відчують і знизять плечима: мовляв, що це з ним? чи хтось йому заплатив за лицемірство? І якщо по прочитанню МХ-357 хтось вчасно вирішить не ставати моральним страстотерпцем - вн же мені подякує, ба хоч після моєї смерті.

Вячеслав Рассыпаев   29.10.2019 01:07   Заявить о нарушении