Рецензия на «Листопад не завадить... Та де листопади у серпнi?» (Миклош Форма)
Рада "знакомству"! ))) Очень люблю украинский язык, знаю и пишу на нем, а потому приятно читать Ваши легкие, плавные, певучие узоры "мови". Браво! Яна Якушева 06.08.2017 23:26 • Заявить о нарушении
Спасибо:
вот Вам - будете першою Читачкою: Я дуже легко уявляю тебе: таку, яку не знаю, тебе, таку, яку лиш мрію, тебе, якої ще нема. Нема… Лиш мрію… І не знаю… Та вже люблю, уже кохаю. І переконаний у мріях, що уявляю недарма. Я що таке моя уява: мій певний досвід, два інстинкти, і – мрія, мрія, мрія, мрія… Ніхто ще так не мріяв мрій. Ось мріється поцілувати твої м’які і теплі лікті, коли під головою руки складаєш і шепочеш: «Мій…» Там, де завершиться уява, там починається кохання: виснажлива щоденна праця, котрої жду і не боюсь, та, на яку іду свідомо, іду без жодного вагання. І – подумки – цілую келих моїх омріяних спокус… Миклош Форма 07.08.2017 00:18 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
