Рецензия на «Амаркорд» (Маценко Виталий)

Тільки-но прочитав цього чудового вірша про наше веселе й водночас цілеспрямоване життя у "княгині". Звичайно, відчувається посвята саме Валері Книжнику, але якоюсь мірою до гри в преферанс я також причетний. Хоча і "страйкував", тому що іноді бажання когось відігратись тривало майже до ранку. Також відчувається твоє біографічне, а саме: бажання "програти" заради загальної втіхи, а заснути при світлі та вашого наміру говорити тихо я не міг упродовж всього свого життя. Хоча вона ні в кого не виглядала зловтішною. Принаймні, я чітко бачив твоє бажання побути в колі гри подовше, звідси й майже свідомі оголошення мізерів без козирів та тузів. Ти виділив ВСЕ. Якщо про нас, то поки що ВСІ живі і якоюсь мірою зберегли спілкування. Якщо "где же ВСЁ", то тут справді нічого не залишилось з того дому нашого буття і це сумно. Хоча на тому місці тепер взимку лижна траса. Але прийти до "святого місця" нам вже не вдасться. Ти також виділив ІНДИВІДА, але з цим важко погодитись. Це твоя самооцінка, яка не збігається з оцінкою тебе твоїми друзями. Адже саме ти через сучасні засоби спілкування продовжуєш нашу єдність. Так що живи й надалі "молодцем" і не посипай свою мудру голову попелом.
Чи вже отримав мої книги? Жадько Віталій.

Виталий Жадько   26.07.2016 19:56   •   Заявить о нарушении