Колимськi дiвчатка, уривок з поеми
1949 року поблизу одного з колимських концтаборів за наказом Москви живцем потоплено в болоті близько трьох тисяч українських дівчаток віком 12-14 років – “чтоб нєкому било рожать бандєровцев”.
Бува, життя продовжується й у літературі; і саме тут наведено уривок з поеми-реквієму Дмитра Шупти:
"
***
Понад пекельністю земною,
Де крила обпалив і птах,
Ідуть і йдуть переді мною
Дівчатка в тундрі в болотах.
Ідеш і ти, моя Вітчизно,
І поділяєш їхній біль.
Прошкую я, хоча й запізно, –
Їх прагну вирвати звідтіль.
Ідуть нескорені, не вбиті
Й на помсту кличуть, як на бій.
І запеклися в діориті
Їх болі гронами надій.
Не чути їхнього квиління,
Як ниє серце молоде.
Дівчаток юне покоління
З епохи карної гряде.
Їх, україночок, мільйони
В страшній ГУЛагівській дірі.
А це ж – невінчані мадонни,
А це ж – майбутні матері.
У гвалтівничому ГУЛазі
Їх загубилися сліди.
Але вони ідуть наразі
З боліт колимських аж сюди!
Комусь примариться встоп’яте,
Хто не втонув іще в гріхах,
Все покоління розіп’яте
На етапованих шляхах.
Своїх ми маємо героїв.
Своє, відомо, – не чуже…
ПроЯв неозорЕнний прОяв
Небесна сила береже."
1999 –2014
Ось вони вкотре при Батьківській суботі, при нашій пам'яті: вже лишень Богу відомі мільйони з нашої РіднІ...
Другие статьи в литературном дневнике:
