СтрахИ Господнi - бо словами Дмитра Яроша,

Зозуля Юрий Павлович: литературный дневник

фундатора "Правого сектора", до 111-ї річниці С. Бандери.
"Наш народ завжди прагне волі для себе і бажає її для інших народів. Він боровся і бореться за правду і справедливість. Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіма народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе" (Степан Бандера)
Від себе.
Так, ми, справді, всі різні:
Люди честі та негідники.
Воїни та "тилові пацюки".
Чесні та злодії.
Патріоти та прислужники Москви.
Жертви імперського терору та імперські кати.
Ті, хто облагороджують суспільство і паяци, що перетворюють людей на бидло.
Хоробрі та боягузи.
Тощо, тощо, тощо...
Степан Бандера належав до Перших. Він був далеко не ангел, бо він - жива Людина. Але він був великий українець, Борець, що здобуває світ...
Він воює за Україну і після смерті. І перемагає! Я знаю це, бо пам’ятаю Україну 1989, 1991, 2004, 2014 і 2020-го років. Пам’ятаю і порівнюю. І порівняння це - на користь бандерівської ідеї Української Самостійної Соборної Держави.
Тому, Степан Бандера - переможець. А разом з Бандерою перемагають всі, такі різні, Українці.
Навіть, коли до влади обирають таких... як обирають...
Слава Україні!



Другие статьи в литературном дневнике: