Хоч подумки та тихо-тихо, - йти... Й ТИ?
коли небом просякнуть думки,
чуття Слова заходять вони, —
та натраплять й на промені, й вітер...
й що захочуть, складуть з просто літер!
з крон й корінь йдуть струм й сік творіння,
а папір стає на коліна, —
під словесних рядків приймання...
в зберігання: та ж не мовчання!!
в світ, увесь! і людський, сліпий ще:
Слово й Перше — йому не вперше, —
аби Світло Його зорИли...
й лиш Сюди по слова ходили!!!
Другие статьи в литературном дневнике:
|