***Баба в церкві Степан Руданський Свічок накупила; Де була яка ікона, Всюди поліпила. Іще пара остається, Де їх приліпити?.. «Ага! – каже.– Пошукаю Святого Микити!» Найшла баба і Микиту – Святий чорта ціпить!.. Баба їдну йому ставить, Другу чорту ліпить… Видять люди й розважають, Щоби не ліпила; «Що ти, бабо,– кажуть,– робиш? Та ж то вража сила?..» Але баба обернулась: «Не судіте, люди! Ніхто того не відає, Де по смерті буде… Чи у небі, чи у пеклі Скажуть вікувати; Треба всюди, добрі люди, Приятелів мати». © Copyright: Юрий Киреев, 2018.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
