«73. І одурів народ московський, і попав в ідолопоклонство, бо царя свого нарік Богом, і усе, що цар скаже, те уважав за добре, так що цар Іван в Новгороді душив та топив по десятку тисяч народу, а літописці, розказуючи те, звали його христолюбивим»…
«91. І поєдналась Україна з Польшею як сестра з сестрою, як єдиний люд слов'янський до другого люду слов'янского не розділимо.
76. І не любила Україна ні царя, ні пана, а скомпонувала собі козацтво, єсть то істеє братство, куди кожний, пристаючи, був братом других – чи був він преж того паном чи невольником аби християнин, і були козаки між собою всі рівні, і старшини вибирались на раді
80. І день ото дня росло, умножалось козацтво і незабаром були б в Україні усі козаки, усі вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польші, а там і у других слав'янських краях.
81. Бо не хотіла Україна іти услід язиков, а держалась закону Божого, і всякий чужестранець, заїхавши на Україну, дивувався, що ні в одній стороні на світі так щиро не молються Богу, ніде муж не любив так своєї жони, а діти своїх родителей.
88. Тоді Україна пристала до Московщини і поєдналась з нею.
89. Але скоро побачила Україна, що поєдналась у неволю, бо вона по своїй простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель.
90. І одбилась Україна від Московщини, і не знала, бідна, куди прихилить голову.
91. Бо вона любила і поляків, і москалів як братів своїх і не хотіла з ними розбрататися,, вона хотіла, щоб всі жили вкупі, поєднавшись як один народ слов'янський з другим народом слов'янським, а ті два з третім…
92. Але цього не второпали ні ляхи, ні москалі.
І бачуть ляцькі пани і московський цар, що нічого не зробить з Україною, і сказали поміж собою: не буде України ні тобі, ні мені, роздеремо її по половині, як Дніпр її розполовинив, лівий бік буде московському царю на поживу, а правий бік – польським панам на поталу.
93. І билась Україна літ п'ятдесят, і єсть то найсвятіша і славніша война за свободу, яка тільки єсть в історії, а розділ України єсть найпоганіше діло, яке тільки можна знайти в історії.
94. І вибилась з сил Україна, і вигнали ляхи козацтво з правого боку Дніпрового.
95. А на лівім лівім боці ще держалось козацтво, але час од часу попадало в неключиму неволю московському цареві, а потім петербурзькому імператорові.
96. А німка цариця Катерина, курва всесвітня, безбожниця, убійниця мужа свого, востаннє доконала козацтво і волю.
100. Лежить в могилі Україна, але не вмерла.
101. Бо голос її, (України) голос, що звав усю Слов'янщину на свободу і братерство, розійшовся по світу слов'янському.
108. Голос України не затих. І встане Україна з своєї Могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходітельсва, ні пана, ні боярина, ні крепака, ні холопа – ні в Московщині, ні в Польші, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар.
109. Україна буде непідлеглою Річчу Посполитою в союзі слов'янськім.
Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто рукою, де на карті буде намальована Україна:
«От камень, єго же не брегоша зиждущим, той бисть во главу».
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
