Оператор Будьте Ласкавi. Ожидание. Пантелеев Борис
Я був зовсім маленьким, коли у нас в будинку з'явився телефон-один з перших телефонів в нашому місті. Пам'ятайте такі великі громіздкі ящики-апарати?Я був ще дуже малий ростом щоб дотягнутися до блискучої трубки, що висіла на стіні, і завжди зачаровано дивився як мої батьки розмовляли по телефону. Пізніше я здогадався, що всередині цієї дивовижної трубки сидить чоловічок, якого звуть: Оператор, Будьте Ласкавi. І не було на світі такої речі, якої б чоловічок не знав. Оператор, Будьте Ласкавi знав все-від телефонних номерів сусідів до розклади поїздів. Мій перший досвід спілкування з цим джином у пляшці стався коли я був один вдома і вдарив палець молотком. Плакати не мало сенсу, тому що вдома нікого не було, щоб мене пошкодувати. Але біль був сильним. І тоді я приставив стілець до телефонної трубки, що висіла стіні.
- Оператор, Будьте Ласкавi.
- Слухаю.
- Знаєте, я вдарив палець ... молотком .....І тоді я заплакав, тому що у мене з'явився слухач.
- Мама вдома? -Запитала Оператор, Будьте Ласкавi.
- Немає нікого, - пробурмотів я.
- Кров йде? - Запитав голос.
- Ні, просто болить дуже.
- Є лід в будинку?
- Так.
- Зможеш відкрити ящик з льодом?
- Так.
- Приклади шматочок льоду до пальця,-порадив голос.
Після цього випадку я дзвонив Оператору, Будьте Ласкавi з будь=якої нагоди. Я просив допомогти зробити уроки і дізнавався у неї чим годувати хом'ячка.Одного разу, наша канарка померла. Я відразу зателефонував Оператору, Будьте Ласкавi і повідомив їй цю сумну новину. Вона намагалася заспокоїти мене, але я був невтішний і запитав:
- Чому так має бути, що гарна пташка, яка приносила стільки радості нашій родині своїм співом, мала померти і перетворитися на маленький клубок, покритий пір'ям, що лежить на дні клітки?
- Пол,-сказала вона тихо, - Завжди пам'ятай: є інші світи де можна співати.І я якось відразу заспокоївся.На наступний день я зателефонував як ні в чому не бувало і запитав як пишеться слово "fix".
Коли мені виповнилося дев'ять, ми переїхали в інше місто. Я скучав за Оператором Будьте Ласкавi та часто згадував про неї, але цей голос належав старому громіздкому телефонному апарату в моєму колишньому будинку і ніяк не асоціювався з новеньким блискучим телефоном на столику в холі. Підлітком, я теж не забував про неї: пам'ять про захищеність, яку давали мені ці діалоги, допомагали в моменти ніяковості та розгубленості.Але тільки ставши дорослим, я зміг оцінити скільки терпіння і такту вона проявляла, розмовляючи з малюком. Через кілька років після закінчення коледжу, я був проїздом у своєму рідному місті. У мене було всього пів-години до пересадки на літак. Не думаючи, я підійшов до телефону-автомату і набрав номер:Дивно, її голос, такий знайомий, відповів. І тоді я запитав:
- Не підкажете як пишеться слово "fix"?
Спочатку - довга пауза. Потім послідувала відповідь, спокійна і м'яка, як завжди:
- Думаю, що твій палець вже зажив до цього часу.Я засміявся:
- О, це дійсно ви! Цікаво, чи здогадувалися ви як багато значили для мене наші розмови!
- А мені цікаво, - вона сказала, - чи знав ти як багато твої дзвінки значили для мене. У мене ніколи не було дітей і твої дзвінки були для мене такою радістю.І тоді я розповів їй як часто згадував про неї всі ці роки і запитав чи можна нам буде побачитися, коли я приїду в місто знову.
- Звичайно,-відповіла вона, - Просто подзвони і поклич Саллі.
Через три місяці я знову був проїздом в цьому місті. Мені відповів інший, незнайомий голос:
- Оператор.Я попросив покликати Саллі.
- Ви її друг? -Запитав голос.
- Так, дуже старий друг, - відповів я.
- Мені дуже шкода, але Саллі померла кілька тижнів тому.Перш ніж я встиг покласти трубку, вона сказала:
- Зачекайте хвилинку. Вас звуть Пол?
- Так
- Якщо так, то Саллі залишила записку для вас, на той випадок якщо ви зателефонуйте ... Дозвольте мені прочитати її вам?
- Так ...
в записці сказано:"Нагадай йому, що є інші світи, в яких можна співати. Він зрозуміє."Я подякував їй і повісив трубку.
© Paul Villard
ОЖИДАНИЕ,
Пантелеев Борис.
Я все дела оставлю на потом
Застыну у весенней колыбели,
И небо, словно газовый платок,
Накину на ожившие сирени.
Счастливые —
Такая чистота!
Я снова жив!
— Зима осталась в прошлом,
Где я привык за днями дни считать
И тосковать безумно и безбожно.
Отчаявшись без мимолётных встреч
Коротких нестерпимо и случайных.
Я слушаю, как обретает речь
Ручей под изумлёнными лучами...
И чувствую, как ты идёшь ко мне,
Как пахнут тополя весенним клеем,
И светятся от крон и до корней
Деревья, и от сока пламенеют.
*
Качают ручьи, как рычаг Архимеда,
Всю землю, когда запевает капель
И в лужах купаются сполохи неба
И носят ветра синеву набекрень.
Как шляпы мальчишки —
Так мир переполнен
Нагим ожиданьем...
Греховно-нагим!
И тихо под взглядом колышутся волны
Рождённые сердцем Богини богинь.
Оттуда с восхода, где облаком медным
Коса её плещется, рдеет купель.
В жемчужной капели под створкою неба
Летает неистово-юный апрель.
*
Апрель ручейно-хаотичный
Смеётся, молодо звенит,
И облака летят , как птицы,
И солнце золотит зенит.
И не подвластны разуменью
Голубизна и глубина
Небес, что обнимают землю,
Чтоб сниться нам, и снятся нам.
Мы словно дети в колыбели
Летим, не думая взрослеть,
И с каждым годом голубее
Апрельский цвет — небесный след.
*
Как прорисованы стволы —
К лазури ластится берёста,
Стараются стеклом ловить
Тепло дома...
И не по росту
Деревья, собранные в строй
Вдоль тротуара, обещают
Гореть одним большим костром
Весенней эры, не ветшая.
Журчит ручьёв речитатив
Под звон капели-балаболки
Один единственный мотив,
Но расточительно- глубокий.
И пробуют дома ловить
На стёкла солнечную роспись,
В лазурь врисованы стволы
Берёз в сияющей берёсте.
*
И словно бы ветра братались,
Забыли битвы: север — юг,
И пар струился от проталин
Как будто, оживая луг
Вдруг задышал... пока несмело,
Как мы, едва отзимовав.
И прутья ив порозовели,
Как будто вербная волна
Не стала ждать своей недели,
Готовясь вспыхнуть сей же миг,
И облака светясь летели
Сквозь синий и весенний мир.
*
Снег научится течь и журчать
По-ручейному в спящих оврагах,
И сгорит снеговик, как свеча,
Оплывая в сугробный огарок.
Не останется даже следа —
Будто выстрелит вешнее время,
Отзовётся в оживших садах
Терпким запахом лиственной прели.
Станет легче себя узнавать
То в листе, то в забывчивом ветре
И смотреть, как находят слова,
Цвет и запах сиреневой ветки.
*
Забылось всё, и вот ручьи звенят —
Сугробы распускаются на нити.
Просеивает свет в небесном сите
В снегах отзимовавшая земля.
В апрельском небе стаи облаков
Меняют волчий бег на птичий почерк,
Деревьям снятся сны набухших почек
И вековой живучести закон.
Звенят ручьи, распутывая нить
Звучаний на апрельские секунды,
И учатся оттаявшие губы
Земли по-матерински говорить.
Другие статьи в литературном дневнике:
