ЗдичавІлим – наш фрилансерский: «но пасаран!»
У вересні я голодував... Два чи два з половиною тижні. Фізично хтілося їсти. Від того йшла недонапруга моральна. Я не писав. Не для кого. Бо десь поділися всі ті, хто замовляє музику... Я не склонен отдавать предпочтение скрипке... И всё-таки она звучит хоть по радио... Асия Ахат являет милейший скрипичный кич по ТиВи... мне очень приязно и приятно на неё посмотреть... Але до чого тут музика? Сіла птаха білокрила на тополю... В мене у фотоальбомі зберігається дивна фотографії – підстаркувата дебела селянка з Молдови зі стегнами і литками молодиці тримає скрипку. І вона сама, і ота її скрипка – справжні.... Без перебора. Не надо говорить миру об альтах и мировой подголоске, когда мир попал в жопу. Экзотическое голодание ещё приветствуется, но у меня за плечами 150 публикаций в украинской и мировой прессе за последние три года и 350 сетевых публикаций на более чем сорока сайтах… Но я ФРИЛАНСЕР. А значит, – существо обреченное на голодание. Хоть с запятыми, хоть без… Від терції до коди... Від рефлексії до тексту... Від афоризму до оповіданні... Від оповідання до повісті... Від оповідки до репортажу... Від збиченних фактів до парадигми... Від парадигми до гіпотези... І так щоденно. Бо в цьому є сенс життя. Тоді ж звідкіль той голод... Звідки він випростався і давить мене за вию? Как вы думаете, может ли сегодня человек выживать, получая от государства 8-9 гривен в месяц по уходу за бессрочным инвалидом первой группы. У матери обширный правосторонний инсульт прошел в 1997 году в феврале месяце. С тех пор прошло восемь лет и семь месяцев. Денег мэрии киевской сорок гривен в дохлёст никогда не хватало. Надо было писать… Много и регулярно писать… И всегда оставался вопрос, кто же тот кукольник, кто время от времени выбрасывает меня на асфальт жизни со всех окрестных газет… Якщо хтось вважає, що саме отой Штилвелд отака гідра патентована, то маю наперед вибачитися і запропонувати діалог з тими, хто як і я сталий мережений баро, тобто фрилансер, і чому виникає оте право у когось увесь час натискати на вимикач... Невже ота сумнозвісна приказка на перевірку знання української мови ЗДИЧАВІЛІ КНУРИ КХОРОКХАЮТЬ В БОДИЛЛІ. За совєтів перевіряли на одне тільки слово КУКУРУДЗА... А тепер перевіряють під прицільним поглядом ста чортів і стонадцяти партій... А от у Німеччині усе якось тихіше. Бо там партійний піар не конає. Бо тамтешній закон про ЗМІ вибудовано таким чином, що ні журналісти не платять за моральні збитки, а тільки сповіщають громадськість і вибачаються перед нею самі за свій непрофесіоналізм, тоді як у нас повсякчасно виникають справи про професійні вбивства журналістів – від Георгія Гонгадзе до Петра Шевченка, а от Штилвелдам (їх бо тисячі й тисячі) просто затуляють писок, викидаючі на асфальт життя голодувати і вряди годи писати, майже кров’ю... але вже саме з тротуарів життя. ОТОЖ БО Й... ЗДИЧАВІЛІ КНУРИ КХОРОКХАЮТЬ В БОДИЛЛІ. © Copyright: Веле Штылвелд, 2005.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
