Братам

Оксана Стомина

Всім, хто вважає
себе українцем присвячується…

Аж око щипле від цієї краси,
Чарівної краси на всі краї. На
Цьому боці - гори і ліси,
На тому – степ. І це - моя країна!

Укотре хліб вбирають восени,
Укотре навесні цвітуть каштани,
Та, як не прикро, а її сини,
Укотре знов виходять на майдани.

Сьогодні всі у висновках швидкі:
У кожного воно своє – сумління.
Але країну крають на шматки
Не барикади, а нерозуміння!

Та годі вже ділити навпіл тин
І сад навколо батьківськой хатини!
Вдивись уважно : ми ж с тобой – брати.
І ми, якщо ти поруч, ми - єдине!

Ми всі зросли під тим самим дощем,
І ця земля нам всім - єдина мати!
Скажи будь ласка, що потрібно ще
Нам, українцям, щоб її кохати?

Моя країна - то безкрайній степ,
То дотик ковиля, то голос півня.
Моя країна - тисячі судеб,
Мільйон облич від півночі до півдня!

Моїй країні зичим ти і я
одне єдине – злагоду і згоду.
Моя країна - то моя сім'я -
Твоя сім'я від заходу до сходу.

Там, за Дністром, лежать мої діди,
Тут, на Десні, живе старенька мати.
І як би не було, не приведи
Господь мене між ними обирати!

І в тім краю, де стигне виноград,
Й там, де ліси від краю і до краю,
Пануєш ти, мій брате, і як брат,
Кохай мене, як я тебе кохаю!

І від сьогодні на роки і роки
Запам'ятай, про що в цім вірші йдеться!
І ось тобі тепло моїй руки!
І ось тобі моє відкрите серце!

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.03.2014. ***
• 24.03.2014. ***
• 14.03.2014. Братам
• 11.03.2014. ***
• 06.03.2014. Тамара Гордиенко Севастополь
• 02.03.2014. ***