Дивлюсь я на небо та думку гадаю...

ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО ТА ДУМКУ ГАДАЮ...
пісня(1841) на слова українського поета-романтика Михайла Миколайовича Петренка*. На музичний лад поклала Людмила Александрова.

Перша пісня, виконана у космосі (12 серпня 1962 року на борту радянського космічного корабля «Восток-4» першим космонавтом українського походження Павлом Поповичем).

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна ;
Далекеє небо ; моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше, ;
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

* До творчості Михайла Петренка критики і літератори по-різному ставилися в різні часи.

Поет і прозаїк Микола Тихорський написав критичну статтю на поетичний збірник «Снjпъ», де розповів невеличку романтичну історію про поезію:

…То-то читаю и журналы и книги – стиховъ много – стиховъ звучныхъ, плавныхъ и даже трескучихъ, а все поэзіи н;тъ, какъ н;тъ! Да гд; она д;валась, наша собственная поэзія? А вотъ видите ли въ чемъ д;ло, я вамъ разскажу небольшую исторійку о похожденіи нашей поэзіи: …Лермонтовъ, у;зжая на Кавказъ, увезъ съ собой и поэзію, онъ умеръ, поэзія осталась одна сироткой на чужой сторон;… Вотъ она думала передумала и р;шилась наконецъ отправиться опять в Петербургъ; наняла извощика. – Петренко не промахъ, пров;далъ какъ-то, что поэзія ;детъ на долгихъ въ Петербургъ и какъ нарочно черезъ Харьковъ; въ изв;стный день он и зас;лъ на Холодной гор;, въ проваль;. Была ночь, когда поэзія подъ;зжала къ Харькову, желая въ полн; насладиться Малороссійскою ночью, она вышла изъ повозки, и вперивъ глаза въ зв;здное небо, тихо брела по бульвару, извивавшемуся около дороги; г. Петренко не долго думалъ; схватилъ поэзію, и б;егом съ нею домой. Съ т;хъ поръ поэзія живетъ въ заперти у г. Петренки; онъ выучилъ ее Малороссійскому языку, и волею-неволею заставляетъ ее п;ть думки. Теперь не видать вамъ, господа, поэзіи въ Петербург;; г. Петренко до безумія влюбился въ Mademoiselle поэзію; M-lle поэзія очень неравнодушна къ M-r Петренко — сл;дственно они никогда не расстанутся… Думки поетъ не г. Петренко, а поэзія; что я васъ не обманываю, извольте посмотр;ть — вотъ, напримеръ Недоля…No.(Дивлюсь я на небо)

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.11.2017. Из Маршака
• 28.11.2017. Отходы в доходы
• 27.11.2017. ***
• 25.11.2017. Мы русские - какой восторг!
• 21.11.2017. Пушкинская классика ремейк про Украину
• 20.11.2017. Адрес интересного блогера
• 19.11.2017. Киплинг Заповедь.
• 16.11.2017. Финансы по Катасонову
• 14.11.2017. Когда раб перестаёт быть рабом
• 13.11.2017. Жизнь без напряжения
• 12.11.2017. Дивлюсь я на небо та думку гадаю...
• 07.11.2017. Пушкин О циклах
• 02.11.2017. Садгуру - 4 аспекта ума Джагги Васудев
• 01.11.2017. Поёт Душа