ПiСНЯ ПРО ЖiНКУ Олег Коверко

ПІСНЯ ПРО ЖІНКУ Олег Коверко
Гарна жінко,
у тобі я знаходжу
вогкий туман червоних чарів,
що сідає трепетливими барвами нетлі
на розпурхані заглибини тіла,
творить гаптований гін
із пересяклих потом пестощів,
сковзається вогкою ласкою
по нагих схилах ніг
і випаровує миром ритму
на задиханих зідханнях розшарпаної бурі.

Приваблива жінко,
ти магнетом тіла
розкриваєш тайну моєї особистости,
заклинаєш її в закляття розстріляних вітрів
і твориш поле суперечности
на дні бездонних почувань.
Ти тугою силою наструнених мостів
поєднуєш розпатлані береги поцілунків
і надаєш їм напрям,
причалюючи їхні вагання
до порома блакитних снів спокою.

Ласкава жінко,
ти захватом розкоханого цвіту
упокорюєш мене
після скошених покосів палаючого гніву
і рікою повільних персів
розриваєш береги моїх рамен;
ти зрошуєш стовбур мого білого тіла
розлиплими судорогами пливучої течії
і тягнеш на дивне дно любовної данини
де немає дня, немає ночі,
лиш пливуче пасмо часу
на розлогих смугах коливаючого лібідо.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 26.03.2014. Я - украiнка!
• 10.03.2014. ПiСНЯ ПРО ЖiНКУ Олег Коверко