***

Антонина Алексеева: литературный дневник

В пустелі сизих вечорів
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!


Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.


І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.


Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.


Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


© Ліна Костенко



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 28.05.2016. ***
  • 26.05.2016. ***
  • 18.05.2016. ***
  • 17.05.2016. ***
  • 13.05.2016. ***
  • 11.05.2016. ***
  • 10.05.2016. ***
  • 06.05.2016. ***
  • 05.05.2016. ***
  • 04.05.2016. ***