Мои

Я безпомилково вгадую, хто мій, а хто чужий. Навіть якщо мій зір колись мені зрадить, я все одно вас розпізнаватиму, дорогі люди.
Я впізнаю їх безпомилково. Мої зазвичай найохайніші. Вони можуть багато говорити, курити, але в підсумку зберігають за собою найкраще останнє враження.

Мої слухають багато хорошої музики. У моїх класні зачіски. Мої шарять у політиці, мої десь уже були і щось бачили. Мої не ревниві, беруть на мої виступи своїх коханих ідрузів. Підходячи з моїми книжками до мене по автограф, вони часто можуть запитати: "А де ж Неборак?". І тоді ревнивим стаю я. Мої політики й депутати програють вибори, проте вони справжні джентльмени. Мої бібліотекарки найпрогресивніші, вчительки найгарніші, учні найобдарованіші.
Мало хто з них витрачає свій час на писання коментів, я їм дуже за це вдячний. Бо я коментів не читаю.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/moyi.html

Ю.Андрухович

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.10.2012. Наталья Михрина Белая нежность...
• 30.10.2012. А Блок
• 26.10.2012. Породистые женщины Айника Абина
• 25.10.2012. Чому. I. Франко
• 23.10.2012. Лина Костенко
• 22.10.2012. ***
• 19.10.2012. свойство поэзии
• 18.10.2012. Джей Рип Судьба Рассказ
• 17.10.2012. Пастернак
• 15.10.2012. октябрь и апрель
• 12.10.2012. ***
• 11.10.2012. Мои
• 09.10.2012. ***
• 08.10.2012. ***
• 04.10.2012. Лина Костенко
• 03.10.2012. поэзия и проза
• 02.10.2012. ***
• 01.10.2012. ***