Я провалююсь... Юлия Бура

Я провалююсь в тебе, неначе в страшний сон,
я кидаюсь до тебе, як самогубця під поїзд ,
вклеюю себе, як ще одне фото в альбом,
стараюсь побороти, як погану спадковість.
Розриваю відносини, як лист з поганою вісткою
і спалюю душу, як непотрібне нікому сміття...
Мої почуття стають річною підпискою
на глянцевий жіночий журнал про життя.
Миті з тобою стають довжиною у постріл,
роки без тебе схожі на сотні століть,
кожна дорога до тебе - як шлях на розстріл,
а кожен твій погляд - арктичний лід.
Всі слова лунають, неначе з морських глибин,
твої почуття заковані у скрипучі кайдани.
Ми провели у сварках так багато годин,
що тепер не можемо загоїти завдані рани.
Але все одно, що б не було і хто б не хотів
зникнути, розірвати усі нитки, що між нами,
розвіваючи попіл останнього мосту, що згорів ,
будуємо нашої дивної любові храми.

27.01.11
http://www.stihi.ru/2011/06/27/5200

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.10.2011. ***
• 30.10.2011. Ручной ветер
• 29.10.2011. Я провалююсь... Юлия Бура
• 28.10.2011. ***
• 25.10.2011. Но проще - врозь... Уже Другая
• 24.10.2011. я записала тебя в стихах... Наташа Ларионова
• 21.10.2011. ***
• 19.10.2011. ***
• 08.10.2011. ***
• 07.10.2011. Сколько можно господи Ксения Желудова
• 06.10.2011. ***
• 05.10.2011. мужская лирика из интернета... зацепило...
• 04.10.2011. параллельные пути Милая Леди
• 03.10.2011. Лесная мята
• 02.10.2011. ***
• 01.10.2011. Ксения Желудова