Павло Тичина

Серебрянная Пуля: литературный дневник

СКОРБНА МАТИ


Пам'яті моєї матері


І


Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами!


Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах чорніє...
Спросоння колосочки:
Ой радуйся, Маріє!


Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.


Не місяць, І не зорі,
І дніти мов не дніло,
Як страшно! ...людське серце
До краю обідніло.



II


Проходила по полю —
Зелене зеленіє...
Назустріч Учні Сина:
Возрадуйся, Маріє!


Возрадуйся, Маріє:
Шукаємо Ісуса
Скажи, як нам простіше
Пройти до Еммауса?


Звела Марія руки,
Безкровні, як лілеї:
Не до Юдеї шлях вам,
Вертайте й з Галілеї.


Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату
Ачей вам там покажуть
Хоч тінь Його розп'яту



III


Проходила по полю,
В могилах поле мріє —
Назустріч вітер віє -
Христос воскрес, Маріє!


Христос воскрес? — не чула,
Не відаю, не знаю.
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю.


Христос воскрес, Маріє!
Ми — квіти звіробою,
їз крові тут юрбою
Зросли на полі бою.


Мовчать далекі села.
В могилах поле мріє.
А квітка лебедіє;
О згляньсь хоч Ти, Маріє!



IV


Проходила по полю...
— І цій країні вмерти? —
Де він родився вдруге, —
Яку любив до смерти?


Поглянула — скрізь тихо.
Буяє дике жито.
— За що Тебе розп'ято?
За що Тебе убито?


Не витримала суму,
Не витримала муки, —
Упала на обніжок,
Хрестом розп'явши руки!..


Над Нею колосочки
"Ой радуйся!" — шептали.
А янголи на небі —
Не чули і не знали.




Другие статьи в литературном дневнике: