Балкончик
Серез: литературный дневник БАЛКОНЧИК
Симпатичний балкончик із видом на пекло.
Квіти в горщиках, крісла, ні пилки сміття.
Тільки димом смердить, тільки вибиті стекла.
А в цілому, життя... Вже нема тут життя.
Де співали птахи — зараз гупають стрільна.
Грались де дітлахи — танк розбитий коптить.
Але як і раніш, сходить сонце повільно,
Лиш немов оглядається й ніби тремтить.
Де шумів супермаркет — чорніють руїни.
Безтваринно, безлюдно по димних шляхах.
Актуальний пейзаж міст по всій Україні,
Що сусід її вирішив стерти на прах.
Опустелені селища вирвами зяють,
Наїжачені голками мертвих дерев...
Та дрижать вороги, бо напевно, що знають,
На який опір здатний поранений лев.
Ворог може щось красти в зруйнованім місті,
Тимчасово радіти, — бо не зрозумів,
Що єдина судьба його — вантажем двісті
(Й те, якщо пощастить) повернутись домів.
Але я констатую, що ворог вже битий,
Коли поміж руїн, звідки недруг пішов,
Бачу гарний балкончик, і в горщиках квіти,
Й як яскравий метелик ті квіти знайшов.
© Copyright:
Серез, 2022.
Другие статьи в литературном дневнике:
