ноябрь 2023

Здіймають хвилі океани,
немов атланти - догори.
Від "хочу знати !" до пошани
Помежи хвиль пливуть човни.
Долають відстані і шторми
і зневажають на громи,
аби у бухті Непокори
на рейді встали кораблі.
Чим вище мачта - більше вітру,
до неба ближче і зірок.
Немов запрошення від світла
у мачту б'є підступний рок.
Даремно човен не одужав,
як після блискавки згорів.
Лише до волі небайдужим
носити назви островів.
01-11-2023
Свілина: Іван Айвазовський. Хаос. Створення світу, 1841 р.
Лишайся тут, уявленим, у серці,
помежи персів, що не доплекав,
коли давав присягу баядерці
в тугий з'єднатися у танці сплав,
коритись, наче забаганки слову,
і шелевіти млу, як мигунець,
цінити зерна, не прягти полову,
і крокувати прямо, навпростець,
а перший ранок, що покинув грати
темниці ночі, зустрічати знов,
немов останній, і життя кохати,
доколи здатна дихати любов.
Як не знайдеш оселю більш простору,
лишайся тут, без жодного докору.
Світлина : Олександр Мурашко.
01-11-2023
"Портрет художниці Фріди Меєрсон".; 1916.
Не все даремно, що від'ємне.
Життя, свобода і ціна.
Я був в минулому. Напевно !
Чи буду в дальньому ? Хто зна.
Сумління, ось співоча пташка,
Каміння жорен - не лихвар,
Все перемелює, до цвяшка,
У пудру, важчу за тягар.
Життя сочиться повнокревно
Від Благовісті до П'єти.
Я жив в майбутньому. Даремно !
Чого нема не віднайти.
02-11-2023
світлина: Iванка Демчук. Mouring of Jesus.
орієнтація картини у просторі - авторська.
Вода отражает закат,
закат озаряет воду.
Загладивший не виноват.
Виновный осудит фронду.
Синоним потока песок.
Мираж искажает время
свечения наискосок
надежды в конце туннеля.
Слепому - что сушь, что потоп,
когда поводырь незрячий.
Грабители грабят нон-стоп,
пока не получат сдачи.
Для "освобождения" шприц
подходит получше клея -
и хочет Офелию принц,
и песни поёт Орфеем.
О, мир, под холодной волной,
цепляйся за дно ковчега.
Умиротворяющий Ной -
гроссмейстер в делах побега.

04-112023
картинка: Микалоюс Чюрлёнис. Ноев ковчег.
...какое дело вам до интифады,
Апостолы, крестители, пророки ?
Ожог от масла пресвятой лампады
Такой же жгучий, как при "солнцепёке".
Смертельно жалят вьющиеся змеи,
Затем линяют, сбрасывая шкуры.
Не палачами служат фарисеи,
А лицемерами прокуратуры.
Как ни блатуй, останется параша
Отхожим местом, а не жрищем веры,
И кровь младенца, собранная в чашу,
Застынет раньше, чем сварить сумеют.
Рассеют мимо, а не свяжут точки
Лучи на плёнке в фотоаппарате.
Одну и ту же убивают дочку
В Оленовке, Нацвейлере, Эйлате...

04-11-2023

картинка: Караваджо. Бегство в Египет (Отдых на пути в Египет) (1594—1596). Рим. Галерея Дориа-Памфили.;
Ангел играет для Иисуса и Марии на скрипке по нотам, которые держит Иосиф. В нотной книге записан верхний голос мотета фламандского композитора Ноэля Болдуина «Quam pulchra es etquam decora». Мотет вдохновлен «Песней песней» Соломона: «Как ты прекрасна, как привлекательна ». Ирония слушающего музыку осла заключается в том, что осел издревле считается немузыкальным животным.
Без снодійного не засинаю,
Від чекання мов кипень киплю,
На кінцевій зупинці трамваю
Уладнаю свою западню.
Має бути все наче раптово.
Вже повір'я готове давно.
Я чекатиму цілодобово,
щоб побачити через вікно,
як ти їдеш додому трамваєм.
До вагону зайду стрімголов.
- О, привіт. - Дуже радий. - На взаєм.
- Я на лекцію з очних хвороб.
- А у мене було чергування.
- А на Липській два дні вернісаж.
- Там японський живопис... - Я знаю.
- Так ходімо ? - А пара ? - Зневаж.
Так ходили ми парою поруч,
На картинах черешні цвіли,
Я ошую, ти, отже, праворуч,
А навколо - Печерські вали.
Поки ми поміж квітів ходили
невгамовно буяла весна.
Я плекаю ті квіти щосили,
Щовійни, щогодини, щодня.

05-11-2023
Світлина: Киріяк Костанді. Розквітлий бузок. 1902.

Час і пам;ять. Жага і заплід.
Доки в колосі зріє плід -
віддаляється далі Захід,
насувається ближче Схід.
Чуєш клекіт - це чорногузів
в'яже Північ у небі клин.
Коли в хаті не стане друзів
в ній поселиться ниций скін.
Втім, немає нового шляху
де шукати чумацьку сіль.
Залишається сіромахам
Південь, зорі і кошеніль.

07-11--2023

світлина: Архип Куїнджі. Чумацький тракт у Маріуполі. 1875.

Герої скрізь і зрада скрізь.
Батурин, Буча, Фермопіли.
Кому вінок, кому рогіз,
Обом погруддя скам'янілі.
Пошана - хиткий капітал,
Не закладеш і не піднімеш,
Зате ганьба - тупий кинжал,
і на арабській і на ідиш.
Різниця в тім, що зради сіль
Вдається довго, мов солодка,
А смак звитяги, наче хміль,
Такий зневажливо короткий.
Вже постаралися акче*
У сухозлітку стерти люди,
А щось зсередини пече
Іскаріоту вільгі губи.

07-11-2023

* акче - дрібна розмінна срібна монета Кримського ханства, вартість якої щодо інших номіналів поступово зменшувалася через псування внаслідок широкого вжитку.
Світлина: Микола Ге. Тайна вечеря. 1863. Фігура Іуди зображена на передньму плані праворуч, як темна зловісна тінь, що покидає, чи перекриває світло...

О, скільки хибних протиріч
дарує зради самопоміч:
перетопити сяйво в ніч,
і воювати з бісом поруч,
пошану брати силоміць,
і від снаги - ніяковіти,
біля театру чи дзвіниць
стирати градом надпис "діти",
ховатись в бруд від чистоти,
і посадити честь на прив'язь,
повірника перемогти
і на відречення молитись.
О, світ, паплюжний нанівець,
гряду крізь тебе навпростець.

09-11-2023
...на півкола зоря,
На півкола пітьма,
Поміж ними снігів
і гвоздик килими.
Тільки я, тільки ти.
Поміж нами мости
Наших рук, наших лук
Потаємність сполук.
Поїзди, поїзди
Норовлять до звізди,
Тільки тори завжди
То туди, то сюди.
Тріпотять терези
чи вряди, чи годи.
Тільки наша рілля
і твоя і моя...

10-11-2023
Я божеволів без тебе, чманів.
Я забував про сенс і жив минулим
Календарем непересічних днів
і наставав собі я сам дошкулим.
Я присипляв свій сон, голодував,
і не звертав уваги на довкола.
Я чув найпершу із твоїх октав,
і заповняв останню альвеолу
Своїх грудей переливанням нот
Твоїх мелодій, чорно-білих клавіш.
І марив я, що ти від всіх скорбот
і збавиш вчора і прийдешнє явиш,
Аби знайти знедоленим, в облозі,
Собі рятунок і спочин у бозi...

11-11-2023
Ты спрашивал меня серьезно и шутя,
в одном лице своём смеясь и сатанея:
- Ты кто, кем чувствуешь себя, моё дитя ?
- Я не еврей, но чувствую себя евреем.
- Ты помнишь ноты прославленья божеству ?
- Мы печень вырежем и душу обескровим...
Вчера ты спрашивал меня, как я живу ?
Среди изгоев чувствую себя изгоем.
Ржавеют время, совесть, танки и чермет.
К триумфу путь проложен прямо по скелетам.
Ты спрашивал меня про мой менталитет:
- Я не поэт, но чувствую себя поэтом.
Я чувствую - вот почему ещё я жив:
Пишу свои картины, музыку, сонеты,
И собираю в горсть листву опавших ив,
И разжигаю в памяти костра заветы.
Я чувствую, что избран, чтобы строить дом
Для каждой веси на Земле обетованной.
Вначале новоселье, а затем - погром
И повторенье этой саги первозданной.
Тебе за мной идти проторенной тропой -
За следом в след по католическим канонам -
Искать свою обитель - старый недострой -
Дом в Конча-Заспе от двухтысячного года.
Ты получил ответ ? Теперь спроси себя,
Найди решенье, что зерном лежит в вопросе:
Когда остался улей, но сгорит земля,
Какая польза от пчелы без медоноса ?

12-11-2023
Шукаю любові, блукаючи,
Посеред пустелі скорбот.
Вітаю тебе, невщухаючий,
До стону утіснений рот.
За слово тримаюсь довірливо,
Тоді, коли можу, даю.
Хапаюсь за простір фібрилами,
долаючи вбрід течію.
Надіє, благаю увічливо,
Моїх сподівань не облиш,
Уявлені примхи каприччіо
У яв перевтілюй частіш.
О, віра, знецінена церквою,
О, гола надія кохань,
Намощений шлях мій не цеглою -
Вітрилами поневірянь.;
Світлина: Микола Ярошенко. У вагоні.

13-11-2023
Неосяжна мов світ
над узніжжям проста
поглинає сиріт
самота, самота.
Бозна скільки скорбот
на маленькій землі,
не буває "самот"
в множині, в множині.
Ширше безлічі тьми
лише дві самоти,
просто дві однини:
саме я, саме ти.
А на небі погас
світлий пломінь зорі.
І роз'єднує нас
самота множини.
Буде біль, буде шрам.
Об'єднаємось ми,
Помагатиме нам
множина самоти.
Світлина: Ендрю Уайєт. Afternoon flight.

14-11-2023
Я вже пожив, а наче знову
ніяковію. Боже ж мій !
Моя жага, моя любове
стає нечуваніше тіль,
неначе спрага - не вщухає,
неначе пломінь - повстає,
і за які гріхи не знаю
вона спустошує мене.
І в цим жару, і в цьому палі
жадаю тільки одного -
нехай краплинами - дедалі -
тягти любовне це питво.
Світлина:Ендрю Уайєт. Helga Looking from Afar. 1960.

14-11-2023
Звитяг не здобути
в оточенні горя.
Від суму - до смути,
від Тиси до моря
здійматися хвилям
нескорених поприщ
і в цьому горнилі
сталитися опліч
карпатському тису,
полтавській тополі.
Амінь журбопису,
Неслава юдолі !
Світлина: Федір Кричевський. Голова дівчини в шалі.

15-11-2023
Земля в окопе - рыжий студень,
В деревне Грязи плачет мать,
А генералу в тёплой шубе
На это просто наплевать.
Зари не видно над рекою,
Неладный дым на пол-страны.
Как много надо для покоя,
Как мало нужно для войны.
Скажи, солдат, скажи, братишка,
Еще вчера почти живой,
Где будут завтра твои кишки,
Как прилетит Химарс святой ?
Что ты нашел в своей отчизне,
Отдашь за так в чужом краю.
Тебе толчок дороже жизни ?
На трон усядешься в раю.
А генерал на унитазе
и с подогревом, епта мать,
в патриотическом экстазе
кричит: - мы русские, нас рать !
Но не его говна в окопе
ты не найдешь, ни божьей зги,
когда стекут ручьем по жопе
твои, солдат, твои мозги.
Как мало нужно для покоя,
как много нужно для кремля
освободителей-героев
в мешке с дерьмом, тра-ля-ля-ля.
Ведь всё твоё осталось в Грязи:
невеста, мама, дед глухой.
Не хочешь смыться в унитазе ?
Бери шинель, и здуй домой.

16-11-2023
Осінь - небо немов у велетня
оксамитовий капелюш,
а на луках, де влітку зелено,
лише згадки про квіт бриндуш.
Сяють зорі - яскраві вервиці.
Бачиш, ковшик у вишніх врат ?
В цьому ковшику - сни ведмедиці
про повернення ведмежат.
Ще не вкрила поверхню озера
перша шумка зимових криг.
Де ведмедиці взяти розуму,
як позбутись журби вериг ?
Я не знаю, не знаю скільки ще
їй дивитися сни щодня.
В неї тільки велике прізвище
і маленьке ведмеденя

18-11-2023

Хочешь знать, что такое любовь, Алим*,
когда время в хлам и вся жизнь в разнос ?
- На тысячу тысячу тысячу зим
запомни цвет от её волос.
Не терзайся, не рви скоростной инет,
вот ответ, Алим, что за жесть любовь:
- На тысячу тысячу тысячу лет
запомни запах её духов.
Кто крещенный любовью - непримирим.
да простит меня Пресвятой Аллах.
Хочешь любимым быть ? Посмотри, Алим,
вот бьётся пульс на её висках.
Может, сможешь найти ты любовь, Алим,
Она истлеет, конечно, ах...
Но все эти тысячи тысячи тысячи зим
Оставят вкус на твоих губах.

19-11-2023

* Алим (Ахим) Маккавей (ум . 166 до н. э.), по преданию, один из семи братьев - ветхозаветных мучеников, убитых в гонение Антиоха IV Эпифана за отказ нарушить закон Моисеев. Память в Православной церкви 1 (14) августа.
У мусульман Алим - учёный-богослов.
Картинка. Андерс Цорн. Портрет Люси Тернер Джой. 1897.

із діалогів...
...ручай від спеки майже всох,
як від самотності цигани.
Мандрівка веселіше вдвох.
Ось, в човнику подорожанин.
- Куди іде річний трамвай ?
- За розкладом, аж до кордону.
- Не підвезеш ? - Прошу, сідай !
- Я Soul ! - Мене зовуть Хароном...

20-11-2023
світлина: Едуард Мане. В човні. 1874.

станси, що наснилися...
...будинкам - будні, вітальням - свята,
закон - підсудним, сумління - шляхтам...
Невісти мріям - пасхальний плат.
Дорогам їсти підбори п'ят.
Душі злетіти до Харона,
на мурих крилах махаона.
Мені в полотнищі темні
чекати світ в твоїм вікні.
І як нічник відкине тінь -
у коло ян з'єднає інь.
...ахейцям - арфи, ганьба - троянцям,
палац - Кайяфі, шалаш - коханцям...

21-11-2023
Світлина: Джозеф Ноель Патон. Сон на Латмосі;. 1879.
У Кам'янці, що на Поділлі,
давно погаснув дух рутенців,
проте наснагу до свавілля
тримає Бастіон Вірменський.;
Немов по бруку Ельсінора,
повзе слимак несамовитий,
він став жаліти позавчора,
що завтра може бути вбитий.
Героя не пізнаєш зовні,
йому увага маловарта,
він прагне вижити сьогодні,
аби не бути вбитим завтра.;
Твоє, жовнір, завоювання -
труна пластмасова, грошова.
Не буде бісові прощання,
Як перемоги без Азова.

22-11-2023
Однажды в Брюгге летали птицы, летали низко, летали птицы
Так близко, что были слышны их "фьють" и "фьить"…
Я выбрал Брюгге, чтоб им напиться,
А он меня, чтоб осушить.
И каждый плёл свой план и правил, и плёл и правил,
Пока рука плела mechlin.
Я выбрал Брюгге, чтоб крикнуть: «аве!»,
А он в ответ: "adieu, mon сher".
В тот день над Брюгге летали птицы,
Летали близко, и очень низко
Звонил - "по комММ" - колокольный звон.
Я выбрал Брюгге - чтоб в нём присниться,
А он меня - закончить сон...

22-11-2023 (редакция)
...длиннее времени бывает только эхо.
Освобожденье льда из тучи. Падать, таять.
Так первый снег зимы, упавший на потеху,
Преображается в сомнительную память.
Коли мы немощны, мы до чудес охочи,
В надежду веруем и ждём, когда впервые,
Под наваждением огня купальской ночи,
Пересекутся параллельные прямые.
Чтобы продлить мгновенье сузятся сосуды,
И листья яблони свои покинут почки,
Губам навстречу понесутся наши губы,
И вся вселенная расширится до точки
Росы, расчета, притяженья, невозврата
С позиции, обороняемой морпехом.
И с предвкушеньем послевкусья предоплаты
Нам остаётся только эхо эхо эхо...

25-11-2023

Мигнёт одиночества взгляд близорукий
в таверне, где пьют и поют караоке,
и хочется вырвать из правого бока
осколок взорвавшейся мины разлуки,
и хочется крикнуть в регистр микрофона
пускай невпопад обозначенным нотам:
найди меня снова, единственный, кто-то,
любовь моей жизни, найди меня снова !
картинка: Андерс Цорн. Воздушные замки.

25-11-2023

...есть в пенье хоральном покорности доза.
Растут, как близняшки, ромашки, не розы.
От радости вянуть красиво с венками,
Я так защищаюсь, как розы - шипами.
Сады, Вилла Лобос, давно овдовели,
Лишь голос остался от виолончели.
Наверно, так пела пророчица Анна.
Для Веры Бахаи нужна бахиана.
Над лунной дорожкой напев кантилены
В нутро проникает по венам яремным.
Знать самое время купить маргаритки
По ценам рождественски выгодной скидки.
На праздники плахой запахнет замшелой,
Лекарство от боли окажется мелом.
И вместо расплаты себя, так желанно,
Отдаст Дон Гуану отступница Анна.
Не хватит вагона почтового писем,
чтоб эти слова заменить в вокализе.
Но капли росы, что на солнце алели,
останутся эхом от виолончели.

26-11-2023
Дышите. Любите. Чувствуйте.
Рифмою, бронхами, кожей,
вразнос, на разрыв, без устали,
на смертном и брачном ложе
губами целуйте ближнего -
в губы - алыми, полными
влаги не чернокнижника,
а океана волнами,
как Мирабо на восстании
ночь проведите с музою,
наутро чужим достанетесь,
выпитым, обезоруженным.
Картинка: Arnold B;cklin - Vestalin (1874)

28-11-2023
- Скажи, Діогене, дотичний до милості,
на чому базується правда твоя ?
- Я переоцінюю віру на цінності,
і гроші красиві малюю щодня.
Лежати фальшивкам безцільними стосами,
чекати, як шістка накриє цабе.
- Що робиш у діжці ти, любий філософе ?
- О, дуже це просто, годую себе.
- Годуєш себе ? В пустоті ? - В запереченні
причетності волі до світу речей.
- Як вип;єш води ти, без келиха, зречений ?
- В горлянку дощами сама протече.
- З тобою собі я вдаюся затурканим...
- То бісу до пічки, аби не халдей.
- Чому з ліхтарем ти блукаєш провулками,
як сяйво опівдні ? - Шукаю людей...

29-11-2023
Світлина: ноги улюбленої Гетери Діогена з картини Генріха Семирадського «Фріна на святі Посейдона в Елевзіні»
Тебе, мой рок, с глазами от плотвы,
Под колпаком притворно скрытыми со страху ,
Прошепчут губы снятой головы
От тела, нежно обнимающего плаху:
- Вступай, кровями пьяный маргинал,
Спускаясь по прогнившим доскам эшафота,
Под вой толпы и под оваций шквал,
В подлунный мир предателей и идиотов.
Для плеч башка - самый тяжелый груз.
Вот,скатится,и - сразу - рамена свободны.
Да здравствует века святой союз -
Раскольников, воров и поваров голодных !

30-11-2023

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.09.2025. ноябрь 2023