***
Звук «шахеда». Вибух. Пташиний спів.
Дим, вогонь, зруйнований дім.
Ще один день, який почався з болю.
Шахеда стугін і пташиний спів,
сліпушки димка і вогонь пожежі,
приціли поглядів і відсіч слів
і острах неповернення за межі.
Плете мереживо вночі павук,
втім пломінь сонця прориває невід
хитросплетіння волохатих рук
і амбразуру неба захищає легіт.
В груговороті часу і площин
відлуння мрії сіється по полю
і проростає пам'яттю в зерні рослин
за кожний день, що починався з болю.
Укроет день ночной покров.
Бесстыдно засверкают звезды,
и тьма поймет без лишних слов
Да будет новый светоч создан!
Считать устанет звездочёт.
Так безысходно, между прочим,
придёт рассвет и отберёт
надежду на продленье ночи.
настанет час и отберет рассвет надежду на продленье ночи
какая мука вас любить
какое зренье помнить
И как будто по ошибке Я сказала: «Ты...»
Озарила тень улыбки Милые черты.
От подобных оговорок Всякий вспыхнет взор...
Я люблю тебя, как сорок Ласковых сестер.
Другие статьи в литературном дневнике:
