***

Немає істин, правил, аксіом,
крім однієї - хаос це порядок.
Кінець усьому, всьому ж і початок,
в бетонний мур оголеним чолом
свідомий рух, щоб далі абияк
склади збирати і згортати звуки
у парадигми, правила науки,
релігій, гуманізму, а відтак
штовхати світ у розвиток.... і раптом,
зневіритись в ідеї та слова,
шукати й підкорити мирний Атом
і мир звернути у страшні жнива.
Вбивати мови і людей за мови,
за розум, думку, віру в ідеал,
придумати могутній п'єдестал -
і підірвати, аби більше крови
і горя й сліз, але найбільше ---- злості,
яка продовжить цей порочний рух,
і врешті знищить все, і зникнуть кості,
і в тиші зерна проростуть крізь брук....

і буде чутно лиш пташиний спів,
і буде світ помалу забувати
про вид дурний, бо розумом проклятий,
який здобув вогонь і в нім згорів.

Дмитро Славич

#вірш #ніколизнову

Другие статьи в литературном дневнике:

• 26.06.2023. ***
• 23.06.2023. ***
• 18.06.2023. А суддi хто?
• 16.06.2023. ***
• 09.06.2023. Zло
• 08.06.2023. ***
• 07.06.2023. ***