***
Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть.
Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!
Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
У снах юнацьких не побув.
Хтось, може, має яку звістку,
Які несказані слова…
Тут на одному обеліску
Є навіть пошта польова.
Ліна Костенко
Другие статьи в литературном дневнике:
30.08.2021. ***
29.08.2021. ***
26.08.2021. ***
25.08.2021. ***
24.08.2021. ***
20.08.2021. ***
19.08.2021. ***
16.08.2021. ***
11.08.2021. ***
10.08.2021. ***
07.08.2021. ***
03.08.2021. ***
02.08.2021. ***
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь .
Соглашаюсь