цитата...прикро, коли на лист, який ти писала з таким старанням, чекаєш відповіді і думаєш, що вже сьогодні відповідь ну точно прийде, але посильний все ніяк не приходить, а коли він нарешті прийшов, то бачиш, що в руках у нього твій же лист, але в жахливому стані: кінці листа пом’яті, папір потертий, а риска, яку ставиш, щоб його ніхто не відкрив, – взагалі стерта. І у відповідь лише чуєш: «Вдома нікого не було». Ось тоді робиться дуже прикро на душі. © Copyright: Олись Лапковский, 2018.
Другие статьи в литературном дневнике: |
