Небо розколоте для одкровення

Вчора з чоловіком подивились фільм Вашого есею, Артуре. Естетизована публіка прийняла і сприйняла ;)Цікаво було перечитати Ваші думки пост фактум.
Це дійсно дуже елітний і дуже красивий з естетичної точки зору фільм, дещо абсурдний, але при цьому зовсім не нудний, а дуже захопливий. Усі персонажі шедеврові. І хоча головний герой, мені здається, - героїня Дебри Уїнгер Кіт. Цей фільм перш за все про неї. Усі інші - це теж маленькі драми ( а іноді і комедії), зіграні бездоганно. Настрій червоного кольору, небанальна еротика, скоріше зворушуюча, ніж збуджуюча, краса пустелі, вітер, настрій якийсь уранічно-водолійський, настрій свободи, Боже Вілля. Дійсно шквал свіжого повітря після якого робишся якимось безтурботно-спустошеним, так ніби то все по цимбалах...
Але знаєте, що мене найбільше вразило у фільмі? Коли Кіт називає смертельно хворого чоловіка "дорогий". І Порт з такою точністю у часі (як Ви праві щодо часу, Артуре!)відповідає: "Ти не називала мене дорогим уже рік"...
http://www.stihi.ru/2016/04/06/6715

Другие статьи в литературном дневнике:

• 08.04.2016. Небо розколоте для одкровення
• 04.04.2016. Старенька казочка про Рукавичку або Хатинка затишк