Тюремній чудуєшся робі —
Сучку гадаринських олив?
Та він — розвертає голоблі,
Щоб далі «мочити хохлів».
Щоб здуру війна не скінчилась,
Щоб втілювавсь ящерний план.
А ти вже повірила щиро
У зірку свою, у талан…
* * *
— Викликали вогонь ви
Не на себе — на нас.
І — шкереберть вагони,
Довгих вибухів брас!
— Тонуть, змахують руки
Не до когось — до вас:
Подивіться хоч, суки,
Що бува за ваш сказ!
* * *
— Він прокидається від жаху,
Що «укровагнери» в Лубнах.
А ось ведуть його на плаху,
І люд, подібний до комах,
Дзижчить, роїться, багне крові,
Гігантськи збільшується весь,
І повні славою герої
Кийки здіймають…
— В общім — жесть!
ІЗ МИНУЛОГО
Криги синьої — штабелями,
Не встигає холонути лом.
Сто відлунь летять над полями,
Сто димів струмлять над селом.
Скоро знову дядькам в замежжя —
Лід колоти і там, як тут,
Осявати брами і вежі
Й "непідкупний" суддівський труд.
