— Суче залишиться сучим —
Слизу і крові клубок.
Пушкін кінчається в Бучі
І в Маріуполі — Блок.
— Є і дрібніші канони,
В рот їм і дишло, й коня.
З Харкова гнаний Лімонов
І Гумільов — з Ірпеня.
* * *
У Кам’янці, мов квітка
На каменю, й тепер
Моя східняцька тітка
Своя поміж «бандер».
І з мовою порядок,
І в серці глиб віків —
Такий козацький спадок,
Що аж трясе совків.
З роси й води, голубко!
Серед ясних узвиш
Все бачу, як ти цупко
На каменю стоїш.
* * *
Довкола слайди, світла кліпи,
У борозні бенкет граків.
І словеса — зі смислом ніби,
Але, як бульки, нетривкі.
Між видив — прірва й райська куща,
Міраж від стежки до межі.
І тільки оранка — за суще
Для геть зболілої душі.
