Спішімо
Анні Камєнській
Спішімо любити люди так швидко відходять
по них лишаться окуляри й черевиків пара
бо все неважливе повзе наче равлик
а важливе швидке і стається зненацька
потім тиша звичайна тобто зовсім нестерпна
так немов чистота що з’явилась із болю
коли думаєш про когось а його вже немає
Не будь певний що встигнеш бо певність непевна
робить нас нечулими як усяке щастя
приходить одночасно як пафос і гумор
неначе дві пристрасті від одної слабші
йдуть звідси так швидко як дрізд в липні мовкнуть
як звук ледь недоладний як поклін недбалий
щоб насправді бачити заплющують очі
хоча більше ризику у житті ніж в смерті
любимо надто мало і завжди запізно
Не пиши про це часто пиши раз назавжди
і будеш як дельфін лагідний і сильний
Спішімо любити люди так швидко відходять
і ті що не відходять повернуться не завжди
бо з любов’ю насправді ніколи не знаєш
чи перша остання чи остання перша
1971, 1986
переклад із польської на українську
Дзвінки Матіяш
