из прочитанного
Ванда Савранська
***
У темні часи ковідні,
Що світ тримають в напрузі,
Ріднішими стали рідні,
Дружнішими стали друзі.
Нам відстані не відомі,
Спустились й планети нижче,
А ми як в одному домі,
Коли завірюха свище.
Дарма, що все віртуально:
Цілунки, обійми, квіти.
Не все таке вже й печальне,
І є чому порадіти.
І навіть віриш у вічний
Зв'язок у космічній сфері:
Ми поруч - це фантастично! -
В ефірі (або в етері)!
22.12.20
..................
Елена Касьян
Совсем в другой истории ты спишь
со мной в обнимку, смерть проходит мимо,
и наша нежность так невыносима, что просыпаться страшно.
Вопреки
чужим расчётам мы друг друга стоим.
Когда соврут вокзальные часы,
нас кто-то выдернет из этой странной жизни,
одним рывком, нечаянно вдвоём,
и в небо окунёт, как в проявитель,
и мы проступим снимками на нём…
Другие статьи в литературном дневнике:
