чогось чекати, жити, знати,
що десь отам іще одна ти,
а над тобою стільки хмар,
що їм у небі мало місця,
вони стікають котрий місяць
прогірклим димом у димар.
цей дім – як знята з мене мірка,
у ньому солодко і гірко,
довкола гості звідусіль.
він – наче клітка, я ж – як пташка,
в нім, на столі, неповна пляшка,
а із наїдків – хліб і сіль.
цей дім осібний, нелюдимий,
та в ньому гірко не від диму,
і не від тиші межи снів,
і не від того, що надвечір
стають чужими звичні речі,
і навіть ти чужа мені.
і не тому, що це причина –
порожня пляшка і чарчина,
ці речі зовсім ні при чім.
причина в тім, що я не з тими
пливу крізь ніч, і нитка диму
мене тримає уночі.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
