почаевничать бы

Василина Иванина: литературный дневник

Володимир Гевко
Чай став стартовим пістолетом для цивілізаційної гонитви людства.
Вочевидь, це була перша страва з кулінарної палітри, зготована гомо сапієнсом. Як тільки у киплячу воду було закинуту жмут трави - все, ;А;н;н;и;ч;к;а; ;р;о;з;л;и;л;а; ;о;л;і;ю; ми безповоротно стали людьми.
Чай - квінтесенція стосунків людини із природою, витяг біосу в кружці. Байдуже, благородний саусеп у пузатому тецубіні чи лісові трави у туристичному казанку - це одинаково смачно і заспокійливо.
Чаювання - наймасовіший психотерапевт для людства, Фройд і близько не стояв (дуже смішно, Зіґмунде!). Чаєм знято мільйони стресів, запито сотні тисяч душевних ран і зігріто мільярди душ. Паруюча кружка гіпнотично заворожує і налаштовує на спокій. Кава, як тренер, натирає нам вуха перед початком раунду і випихає нас на середину життєвого рингу, кава виштовхує нас зранку з дому, накрутивши і мобілізувавши. А чай стрічає ввечері, вже змучених і зранених. Кава - військомат, чай - госпіталь і монастир.
В наш час чай пакують в одноразові пакетики, як презервативи, чітко відміряні порції розчинного задоволення - дуже скупа і часозберігаюча технологія, котра погубила чайну церемонію. Бо чай - це не тільки питво. Чай - це брязкання горнят і шум чайника, шарудіння паперових пакетів і дзвін бляшаних коробок, мовчазні паруючі кружки і зігріті руки, неспішна розмова чи заглиблення у себе.
Чай - це як медитація, бігме.
Доброго ранку.
Сьорб.



Другие статьи в литературном дневнике: