Ні на що нарікати не стану –
Вдячний долі, що ти в мене є:
Скільки літ не минає, кохана,
І дружина, і щастя моє.
І допоки дарують обом нам
Найласкавіший спів солов’ї,
Дай нам, Боже, і тільки, любові,
Щоб, як досі, раділи ми їй.
І хай зими торочать про старість
І вітрами підступно сичать,
Що б не випало, тільки б у парі,
Як у щасті, зустріти й печаль.
До останнього подиху хочу
У коханому грітись теплі.
А як край вже, прикриють хай очі
Руки, що цілував на землі.
Та допоки ті миті останні,
Мовить радісне серце моє:
Я щасливий з тобою, кохана,
Вдячний долі, що ти в мене є.
Іван Левченко, першодрук, 4 березня 2017 року
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
