Марія Микицей
Навіть якщо
Це тільки сон на горі холодній
Всіма вітрами скаженими наскрізь прошитий
Як ниткою білою
що сріблом у витті вовчому міниться
памороззю химерною на руків*ї меча між скель застиглого
лабіринтом без входу і виходу і вічної молодості
відлунням яке ніколи тобі у очі не зазирає
губами пошерхлими прошепочи
пальцями замерзлими намалюй
у холодному повітрі моє ім* я.
і ти побачиш
що трапиться
8 лютого о 20:35
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.