***
Микола Гуцуляк
Ось ви кажете: я – молода і вродлива.
Я сміюся... Бо я – і не та, і не інша.
Просто ми випадково попали під зливу.
Ми удвох у кав’ярні – на мить, і не більше.
Парасольки забули свої необачно.
Ми забули, що дощ підступає зненацька.
І тепер я за всі компліменти вам вдячна.
І за хитрощі ваші – смішні і юнацькі.
Дощ малює на вікнах кав'ярні струмочки.
Вийде сонце, і ми розпрощаємось з вами.
Парасольку і завтра забути захочу...
Може, й завтра сміятимуся над словами...
................
Убить любовь
Любовь Сердечная
1.
А было любви - немерено,
Но ты убивал намеренно,
А ты убивал нечаянно.
Я сопротивлялась отчаянно.
Потом надоело, наверное,
Капризная стала и нервная.
Страдала? Конечно, страдала.
Но тоже любовь убивала:
Разбрызгивала, размазывала,
Развизгивала, разбрасывала,
Раскрикивала, расплакивала,
Растискивала, растаcкивала...
А то, что мы любим - забыли.
Убили любовь... Убили.
Другие статьи в литературном дневнике:
