Разговор с портал-редактором лит-инсп-ром о поэзии

//Здесь я попробую формат неведомый мне пока-что "Дневника" (лишь у других извне знакомый) как черновик для всевозможных эскизов, зарисовок, тренировок по: "прозой-писанию", пробы разных метров-иразмеровв и м елодий стиха и т.п. Прозо-тренингом, разным стилем, я к сожалению давно практикую невольно, несознательно, !"марая" поля, что предназначены для комментариев! Сорри ко всем, кого обидел или перегрузил...//

"РАЗГОВОР..." сей - это реальная ИСТОРИЯ одного ДИАЛОГА в протоколлах и копиях содеянного! Мне он дорог, потому что состоялся после первой в жизні публікації, первого стиха на украинском интернетпортале "Клуб поэзии":

ИТАК
1. Мой первый за всю жизнь (в 50 лет) Інтернет-стих (копирую по украински:)

е Зевс, ані Христос… або: "Соняшників лорнети"

Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld

Ви знаєте отам далеко на Вкраїні, якою вона
є чарівною у дійсності – «пізня ніч» Тичинина?
Та ні… Ви, не вірячи у Вашого Орфея, не маєте
справжніх уявлень, щодо... містичних таємниць
свята сія – «творчої ночі» Павла Григоровича.

Валерії Л. Андрієвський присвячую

Не Зевс, ані Христос…
(або: «Сoняшників лорнети»)

Не Зевс, ані Христос-Інфант, чи Пан (-в-жупані)
Любов лиш соц-сонетів таємниці сповідає, ся до неба поверта...
А я… і далі ритмові у серці танок мій справляю (авжеж!..)
– Початок всім планетам і живим світам

Я був – не Я. О ‘дно… Знеснів у цій – борні без дна, знемріяв
Та добре… дзвони ще лунають тут навколо по церквах
Хітон, знайшлась причина, – в темряві знетворчів неоф;рній
Благосвітителей і дотепер ось рyки… на устах

Єдиножди прокинувсь – вже я Ти, суть
Гей!.. – навкруги по всіх висотах й глибин;х
Біжать світи осяяні десь – геть… і кеди тиснуть
Та все потоками біжать… та в радієвих все… та все – мелодія;х…

То ж ніби я – самa весна! І от вловляю
Акорди тих планет, що сам колись творив
Зазнав я Бога – зовсім він без Гніву...
Лиш Сонячні Кларнети юних дів і днів

ID: 647278
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 27.02.2016 11:41:27
© дата внесення змiн: 06.02.2018 14:14:48
автор: Tychynin Herbert

Мені подобається 0 голоса(ів)

Прочитаний усіма відвідувачами (111)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: ---> 0 на 03.07.2018

Комментарии здесь вся соль:

zang, 27.02.2016 - 12:47
"Тичинина"; наголосів не треба у віршах: Тичина ставив?
Tychynin Herbert відповів на коментар zang, 01.01.1970 - 03:00
Шановний добродію Цанг,

Tychynin Herbert відповів на коментар zang, 01.01.1970 - 03:00
Шановний добродію Цанг,

щіра подяка за коректуру! Коли Вам дійсно цікаво: і так, і ні. Каюсь одразу - укаїнською і уст. і іпісьм. - володію на рівні пантофельному. (німці кажуть - "кіндершуе") Ото - кіндершухер! Тому повзаючи у напів-темряві - постійна непевність, нестійкість ритмо-мелодикі, форми, змісту - усе плавуче покачуючись, булькає, котиться кудись, перехлюпується, колихчеться, спотикаєтьс - пантофлянірує, падає, раптом встане, притихне, вслухається ув щось, а часом: грохотить, креше, крише, крушить, гриміть - на весь світ. А то: запарить-задимить у повітрі розчинюючись. Раптом затвердіє: то гранитом, то глиною... Бувають моменти: вже не знатимешь: у якому "агрегатнім" - я? І де вірш, коли бажанна поліфонія - плюхається на дол поліагригатізмом кострубатим, розсиплється, тріщить, рисами сходить, мається, розливається по асфальту, мов та ртуть. А то: шуршить у кутам котам подібно. Якімусь ранком: іще не прокинубшись - метлою узвіється по небеса, стрибає з хмари на хмару, раптом зіллється - потилицю теплим дощіком щекоче. Іноді: взмилить, вітрів понагонить-заштормить, завіхорводить, чуби трепоче, потім схо-одіть прімарами понад цвінтарем, звісне у повітрі, оглядається, знов сходить, а то: злетить до самої стратосфери і... до-о-овгим холодним ливнем моросить покі додому не загонишь... спить. А ще коли у ночі - взбурхнеться, запалиться, кометою по кімнаті ахтабанить, пірне у двір, і... палахкотить із білизною, мерзне, тане, знов льодом скам'яніє... Бува: скіселиться - тай пудінгує вулицею, там повзе, а то - понесеться кудись, юлить, по прямій, у бік - один, другий, третій... й летить сломя голову... впаде, встане, піде, біжить, лунно-лине, линаючи-лунить - у формі, у змісті, у темпі - брязкає, грюкає, хряпяє... Тому не можу без фідбека, у вигляді наголосів. Цей вірш - сирий зовсі Я віршив акустично не знаю й не люблю їх читати, даруйте... Тичинин особистий внесок - "глибин

zang, 29.02.2016 - 18:37
так, я розумію, що в робочій версії наголоси автор може ставити для себе, але в публікації то неприпустиме – і чомусь така думка наражається на палкий спротив авторів. наголоси потрібні лише в словниках

Другие статьи в литературном дневнике:

• 03.07.2018. Разговор с портал-редактором лит-инсп-ром о поэзии