***Рік тому... З танків, перед танками, у повному озброєнні, "зетами" на рукавах і баштах, з кулеметами - зло: - "Граждане, покиньте улицы" Назустріч танкам, голіруч, вийшли з власного будинку, у повсякденному одязі, з прапорами України, з повним розумінням власної правоти - проста людська правда: - "Это наши улицы, это - наш город, мы тут живем". Крізь біль, страх, тривогу, смерть, жах, ненависть - я відчуваю цю впевненість! Це - моя земля, мій дім. Наша, наш, наше. Ми вистоїмо, ми переможемо. Разом з нашею землею, Україною у серці, крові та пісні. Ми. © Copyright: Дженни Онил, 2023.
Другие статьи в литературном дневнике: |
