***

Дженни Онил: литературный дневник

Рік тому...


З танків, перед танками, у повному озброєнні, "зетами" на рукавах і баштах, з кулеметами - зло:


- "Граждане, покиньте улицы"


Назустріч танкам, голіруч, вийшли з власного будинку, у повсякденному одязі, з прапорами України, з повним розумінням власної правоти - проста людська правда:


- "Это наши улицы, это - наш город, мы тут живем".


Крізь біль, страх, тривогу, смерть, жах, ненависть - я відчуваю цю впевненість!


Це - моя земля, мій дім. Наша, наш, наше. Ми вистоїмо, ми переможемо.


Разом з нашею землею, Україною у серці, крові та пісні. Ми.



Другие статьи в литературном дневнике: