Заради пам, ятi про загиблих...Боже правий! Які лихі скорботні години на моїй Україні! Яким сумом, яким горем оповита моя Вітчизна...Люди добрі! Скажіть мені, невже дарма віддали своє життя ті люди, невже знову припустимося помилок, роблячі свій вибір! Невже, знову можуть прийти до влади ті, що зараз по всім каналам ллють "крокодилові" сльози...А декілька днів назад спостерігали, як розстрілювали людей, практично дітей, доморощені кати...Брати, сестри! Схаменіться!Не дозволимо знущатися над Україною! На часі у них мета "Разделяй и властвуй!"Ніколи більше не дозволимо грабувати і будувати палаци за рахунок грабежів...Вчора бачила дом - палац головного прокурора...Але ж не боялися не тільки гніву людей, небесної кари не боялися! Малювали себе в образі Наполеона, Петра1, а жінок - Єкатерини2! Я й уявити не можу рівень інтеллекту цих людей, що керували моєю державою...Такий сором за себе, за Вітчизну, за всіх людей! Не можемо, не маємо права, заради пам,яті про загиблих, припуститися помилок!
© Copyright: Зинаида Комарова, 2014.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
