Мамо, не читай мої вірші, Я пишу як воду виливаю, Я водою тою відмиваю I минуле, і важкі гріхи.
Мамо, не читай мої вірші, Що іще про мене ти не знаєш? Коли любиш, значить не страждаєш, Тож любов свою побережи.
Скоро дев'ять місяців шляху, Колихаю душу невгамовну, Муки вириваються назовні, Де они мої створили бунт.
Хтось у серці наказав "Пиши!" Ти не слухай інших, якщо можеш, У людей немає ззовні Бога, А буває, що нема в душі.
Мамо, тільки день один, не дні, Ти зі мною чистим оживаєш, Я тебе люблю, і ти це знаєш, Тільки не читай мої вірші.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.