***

Анна Романова 15: литературный дневник



Облиш...


Чуть-Чуть Другой


Це - не стосується мене:
Чернетки, закиди, поети...
Я всі кохання на планеті -
Сьогодні - стисну у одне!


Я - ніби ти, чи ми удвох
Чоло тавруємо папіру?
Якщо в душі немає віри -
То так - до неї рушить бог...


Ах, отакої! Уві сні,
Коли думок нема де діти -
Мені - замало алфавіту,
І - обмаль Всесвіту мені!


Авжеж: повз досвітки оці,
Кажу, заламуючи пальці:
Мудріш усіх цивілізацій -
Сльоза дитяча на щоці...


Той що? Здираю капелюх -
Немає бога... Алілуя!
Анічогісиньки не чую -
Долонь не втиснувши до вух!


Ганьбу - вколисує жура,
Вже, відчайдухою, навдачу -
Світанок - дзьоб жовтогарячий
Мов шпаченята, роздира...


Тож: квапься, розуме – облиш
Бажання трощити, як дрова:
Коли під серцем - ані слова,
Я відчуваю - буде вірш...





Другие статьи в литературном дневнике: