***Стільки емоцій, всі вони просяться на папір..хочуть звучати.. а я їх душу в собі й прошу: "Мовчіть!!мовчіть..."так, ніби це можливо... Світ почуттів, що не стримала... відпустила... вони стрибають з сотого поверху серця - на папір...Розбиваються об асфальт буденності та принципів, правил, норм... За мить до того, як зникнути зі свідомості - вони говорять віршами...Я, всього лиш, їх записую... © Copyright: Алиса Питик, 2013.
Другие статьи в литературном дневнике: |
