Миротворцi Александр Кабанов
От мені наснилися чорні краплі,
чорні краплі болю та каяття
і вони ходили, як чарлі чаплі -
сміючись, по лезу мого життя.
От і ніч знімає з зірок кайданки,
на пісочних стрілках такі часи:
чуєш, брате, на сході співають танки,
їх чужі, ван-дизельні голоси?
За добою доба, наче тінь двобою,
ополонка знає про свій полон,
ми завжди приходимо за собою,
де серця – трофеї, де пам’ять – клон.
Де твоє безсмертя - шкідлива звичка,
між дніпровських плавнів та рідних мов,
там, де Стус мовчав,щоб писав Павличко,
бо червоні чаплі, то є – любов.
(с)
Другие статьи в литературном дневнике: