От мені наснилися чорні краплі, чорні краплі болю та каяття і вони ходили, як чарлі чаплі - сміючись, по лезу мого життя.
От і ніч знімає з зірок кайданки, на пісочних стрілках такі часи: чуєш, брате, на сході співають танки, їх чужі, ван-дизельні голоси?
За добою доба, наче тінь двобою, ополонка знає про свій полон, ми завжди приходимо за собою, де серця – трофеї, де пам’ять – клон.
Де твоє безсмертя - шкідлива звичка, між дніпровських плавнів та рідних мов, там, де Стус мовчав,щоб писав Павличко, бо червоні чаплі, то є – любов.
(с)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.