Палад. що

Ирина Рыпка: литературный дневник

у неё такое сосредоточенное лицо
что улыбку ждёшь
точно какого-нибудь новогода
маёвки
или спаса
сначала ждёшь-ждёшь
поздней устаёшь
потом задаёшься вопросом
зачем оно всё если так
и напитавшись стенобитной решимостью
подходишь
что
что ты так смотришь
и вдруг улыбается
доверительно
чуть виновато
и приходит новый год
с его краснокафтанными волхвами
гроздьями сирени вспыхивает май
а на губах яблочно и медово
как бывает на щедрой окраине лета
накатывает какое-то детское счастье
оттого что смолчалось глупой обиде
что
повторяет она и льнёт-льнёт
проникая в меня уютным теплом и родным ароматом..
ты моё всё
вот что



перевод:


у неї таке зосереджене обличчя
що посмішку чекаєш
мов новорічних свят
чи то травневого буяння флори
або спасу
попервах чекаєш-чекаєш
далі стомлюєшся
пізніше нудишся очікуванням
згодом інфікуєшся питанням
навіщо воно усе коли отак
переймаєшся
проймаєшся
насичуєшся
виношуєш оте у собі наче грип
врешті
просякнутий бетонізуючою рішучістю
наближуєшся і стаєш упритул
що?
чом ти так дивишся?
й раптом посміхається
довірливо
ледь винувато
і відбувається новий рік
із його червоножупанними волхвами
вибухає оберемками бузкової духм'яності невмирущий травень
а на вустах яблучно та медово
як воно бува на щедрому окрайцеві літа
й усе це вінчає якась суто дитяча радість
бо змовчалось дурній образі
що?
допитується усміхнена
і горнеться-горнеться
всотуючись у мене затишним теплом та рідним пахощем
ти моє усе
от що



© Copyright: Палад, 2016


http://www.stihi.ru/2016/11/22/10785



Другие статьи в литературном дневнике: