***
Лина Костенко:
Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені.
Уже душа не знала, де цей берег,
уже втомилась від усіх кормиг.
У гроні дня, в оркестрах децибелів
ми вже були, як хор глухонімих.
І раптом, – Боже! – після того чаду
і тарапати, рівної нулю, –
я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.
І чую тишу. І співають птиці.
Проходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.
Життя пройде, немов вода
І відцвіте, немов вишнева гілка...
В житті одна помилка - не біда,
Біда, коли усе життя помилка
(Л. Костенко)
*Тарапата - скрутне, безвихідне положення, колотнеча, залепа, клопіт.
*Кормига - кабала, насильницьке панування, неволя, ярмо, кайдани.
Другие статьи в литературном дневнике:
