Улюблене... Комусь рятувальний мiсточок...
Костюк Світлана
"задихатися дихати падати далі іти
по стежках лісових по небесних віднайдених схилах
шепотіти собі я щаслива я дуже щаслива
бо той образ той погляд зоріє мені з висоти
з висоти не-прощань не-чекань не-побачень а ще
з висоти не-розлук не-освідчень надуманих нами
засівати блокнотик своїми сумними піснями
і схилятись хіба що на осені тихе плече
всі печалі густі переходити майже убрід
не зотліти в золі ліпше жар у долоні згрібати
ліпше зовсім згоріти лишаючи сонячний слід
я приречена вже в цьому світі де світло як дим
в цьому світі де справжні чуття як безликі примари
де салюти фальшиві немов похоронні фанфари
пролетять-продзвенять над розтерзаним небом моїм
задихаючись дихати дихати до німоти
римувати свій біль що біліє уже від любові
воскресати повільно у кожнім народженім слові
і в`язати в`язати комусь рятувальні мости…"
http://maysterni.com/user.php?id=6713&t=1
Олексій Бик
"Всім воздасться по вірності. Розплатися за всі кредити. Від останньої пристані відпливе корабель без керма. Якщо двері зачинені – ти ще здатен їх відчинити. Але що ти робитимеш, коли навіть дверей нема? Коли жити по компасу – то усе набагато простіше. Може, десь за екватором у вітрила спіймаєш пасат. Океан прокидається і колиску твою колише, і до тихої гавані повертається твій фрегат. На далекому обрії пропливають роки, як риби. Світ, надійний до млосності, балансує на спинах китів. Всім воздасться по вибору, якщо, звісно, ти маєш вибір. Помирати від старості – ти такого собі хотів? Ніби все передбачено: із життям і собою квити, тільки щось тобі муляє, ніби душу твою вийма. ...Якщо двері зачинені – ти ще здатен їх відчинити. Але що ти робитимеш, коли навіть дверей нема?"
http://maysterni.com/user.php?id=221&t=1
Олена Герасименко
"Нам іноді бракує гарних слів,
бракує ласки, усмішок, уваги,
бракує певності і просто рівноваги –
натомість маєм без числа вузлів!
Стільки наплутано їх долею, що й ну!
Та ми простуємо все далі, далі, далі…
І губимо в слідах свої сандалі,
і вітрякам розв’язуєм війну,
як Донкіхоти. Та в усіх літах,
в усіх дорогах і на всіх стежинах
життя чудове… Друже, дорожи ним,
як небом дорожить крилатий птах .
Бо в ньому ми (підводим резюме)
в графі прописані із штампом «тимчасово».
Шукаємо порядність, честь і совість -
нас щастя, думаємо, вибере саме.
Коли б не так! Наївні простаки!
Спокійні тільки ті, що за межею,
та ще, напевне, в світі цім блаженні.
Всі решта – ті, хто не без гуль – таки!"
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10381
Другие статьи в литературном дневнике:
